Про відшкодування ПДВ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА Іменем України

13.11.2001 N 25/237

(постанову залишено без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України ( v_237700-02 ) від 11.03.2002)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Карабаня В.Я., суддів: Усенко Є.А., Жаботиної Г.В.,

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 24.07.2001 N 9137/9/10-016 про перегляд у касаційному порядку рішення арбітражного суду м. Києва від 15.02.2001 та постанови арбітражного суду м. Києва від 25.06.2001 N 04-1/11-2-25/237 у справі N 25/237 за позовом підприємства з іноземними інвестиціями "Серна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про зобов'язання надати висновок про відшкодування ПДВ, ВСТАНОВИВ:

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 15.02.2001 у справі N 25/237 позов задоволено та зобов'язано відповідача протягом п'яти днів з моменту отримання рішення у справі надати до відділення Державного казначейства у Печерському районі м. Києва висновок про відшкодування позивачу бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за вересень 2000 р. у сумі 3894495 грн. та 308444,4 грн. нарахованих на суму бюджетної заборгованості процентів.

Постановою арбітражного суду м. Києва від 25.06.2001 рішення арбітражного суду м. Києва від 15.02.2001 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати посилаючись на те, що судовими інстанціями не застосовано постанову Кабінету Міністрів України "Про деякі питання відшкодування сум податку на додану вартість та впорядкування розрахунків з бюджетом" від 07.12.99 N 2215 ( 2215-99-п ), якою передбачено порядок проведення відшкодування податку на додану вартість та порушено п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), який не містить обов'язкового відшкодування з Державного бюджету процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, застосування арбітражним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва підлягає задоволенню.

Як було встановлено арбітражним судом, за наслідками господарської діяльності позивача у вересні 2000 р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення і відповідно до п.8.1. ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) підлягає відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дня подання розрахунку експортного відшкодування за наслідками податкового місяця. Вищезгадана різниця у розмірі 3894495 грн. не була у встановлений строк відшкодована позивачу, отже виникла бюджетна заборгованість, на яку позивачем нараховано проценти, які також підлягають відшкодуванню з бюджету.

Примусовий порядок відшкодування коштів бюджету визначений п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).

Частиною п'ятою п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) визначено, що платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Оскільки вищенаведеною нормою Закону ( 168/97-ВР ) визначено спосіб, у який платник податку може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, висновок арбітражного суду про те, що правова підстава для даного позову передбачає норми "Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 ( z0263-97 ), яким встановлено добровільний порядок відшкодування бюджетної заборгованості податковими органами та органами державного казначейства є помилковим.

Враховуючи те, що в зв'язку з виникненням бюджетної заборгованості позивач звернувся до господарського суду з позовом, метою якого є стягнення коштів бюджету, то позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати висновок про відшкодування коштів бюджету задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 24.07.2001 задовольнити, рішення арбітражного суду м. Києва від 15.02.2001 та постанову арбітражного суду м. Києва від 25.06.2001 N 04-1/11-2-25/237 скасувати.

В позові відмовити.