Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2005 Справа N 25/162

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Г. Фролової

за участю представників:

Позивача Волошина О.І. дов. від 14.02.04 р.

Відповідачів Кривобока Ю.М. дов. від 8.02.05 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

на постанову від 06.12.2004 року Київського апеляційного господарського суду

у справі N 25/162 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп - Україна"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 000112302/0 від 17.02.2004 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп - Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 000112302/0 від 17.02.2004 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33286,60 грн., з яких основний платіж - 22191,07 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції - 11095,53 грн., прийнятого на підставі довідки про результати позапланової зустрічної перевірки ТОВ "Аскоп - Україна" з питань взаємовідносин з СТОВ "Агрофірма "Обрій" за період серпень-вересень 2001 року N 918/23-03795081 від 17.02.2004 року.

Зазначеною довідкою встановлені порушення підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) у зв'язку з тим, що контрагент позивача за договором від 30 травня 2001 року СТОВ "Агрофірма "Обрій" подав заяву про виключення з реєстру платника податку на додану вартість та з 05.04.2001 року СТОВ "Агрофірма "Обрій" не є платником податку на додану вартість, відтак податкові накладні, виписані СТОВ "Агрофірма "Обрій" позивачу, не можуть бути використані ТОВ "Аскоп - Україна" як підстава для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість в податковому обліку відповідного звітного періоду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2004 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, шляхом визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 000112302/0 від 17.02.2004 року.

Мотивуючи рішення суд зазначив, що податкові накладні N 1 від 31 серпня 2001 року та N 2 від 28 вересня 2001 року, виписані СТОВ "Агрофірма "Обрій" позивачу містять всі відомості передбачені вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), а відтоді, відповідають вимогам, закріпленим положенням чинного законодавства України.

Крім того, відповідачем не було доведено виключення СТОВ "Агрофірма "Обрій" з реєстру платників податку на додану вартість.

За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Київський апеляційний господарський суд постановою від 6.12.2004 року рішення господарського суду міста Києва залишив без змін з тих же підстав.

ДПІ у Дніпровському районі міста Києва подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду, в який просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального права, а саме: 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).

Скаржник зауважує на тому, що господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом не прийнято до уваги, що СТОВ "Агрофірма "Обрій" не мало права складати податкові накладні, що підтверджується довідкою Менської Міжрайонної ДПІ Чернігівської області про результати зустрічної перевірки сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Обрій" з питань взаємовідносин з ТОВ "Аскоп - Україна" N 3/23-116/03795081 від 28.01.2004 р., в якій чітко зазначено, що згідно з поданою заявою про виключення з реєстру платника податку на додану вартість, підприємство з 05.04.2001 року не є платником податку на додану вартість.

Крім цього, на другій сторінці вищезазначеної довідки поставлена печатка ТОВ "Агрофірми "Обрій", що підтверджує дійсність даних які викладені в даній довідці.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно статті 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 000112302/0 від 17.02.2004 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33286,60 грн., оскільки позивач необґрунтовано відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми цього податку по податкових накладних, виданих особою, яка не є платником цього податку.

Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом /пункт 1.7 статті 1/. Податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації /підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7/. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених податковими накладними /абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7/.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, визначено підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Порядок заповнення податкової накладної затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року N 165 ( z0233-97 ), яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (пункт 18).

Відповідно до пункту 5 зазначеного вище порядку ( z0233-97 ), податкова накладна вважається недійсною у випадку заповнення її особою, яка не зареєстрована в якості платника податку.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що податкові накладні N 1 від 31.08.2001 року та N 2 від 28.09.2001 року, виписані ТОВ "Агрофірма "Обрій" відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).

При цьому судами не враховано та не надано належної оцінки обставина, викладеним у довідці N 3/23-116/03795081 від 28.01.2004 року "Про результати зустрічної перевірки сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Обрій" з питань взаємовідносин з ТОВ "Аскоп - Україна", згідно з якою ТОВ "Агрофірма "Обрій" відповідно до поданої заяви про виключення з реєстру платника податку на додану вартість з 5.04.2001 року не є платником податку на додану вартість.

Крім того, в довідці зазначено, що в ході зустрічної перевірки не надані документи, які б свідчили про взаємовідносини ТОВ "Агрофірма "Обрій" з ТОВ "Аскоп - Україна". Зазначена довідка підписана головою ліквідаційної комісії О.О. Пінченко, призначеною з 3.12.2002 року в зв'язку із самоліквідацією підприємства. Отже, для вирішення даного спору по суті необхідно було встановити насамперед, чи має право ТОВ "Агрофірма "Обрій" виписувати податкові накладні.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись статтями 108, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 05.10.04 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2004 р. у справі N 25/162 господарського суду міста Києва скасувати, справу направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва задовольнити частково.