Тип: Постанова
№ 2-15/2592-2004
Дата: 31 березня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2005 Справа N 2-15/2592-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Першиков Є.В.
судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П.
розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
на постанову від 15.11.2004 р. Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі N 2-15/2592-2004 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кримські автомобілі"
до ДПІ у м. Сімферополі
про Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача - Стоцький П.В.
відповідача - Тимофеєва Н.Е., за довіреністю
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.-25.04.2004 р. у справі N 2-15/2592-2004, яке залишене без змін постановою від 15.11.2004 р. Севастопольського апеляційного господарського суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кримські автомобілі" задоволені, спірне податкове-повідомлення рішення ДПІ у м. Сімферополі визнане недійсним.
ДПІ у м. Сімферополі звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 15.11.2004 р. Севастопольського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.-25.04.2004 р. у справі N 2-15/2592-2004 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Підставою донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій було те, що позивач за жовтень 2001 р. застосував пільгу щодо оподаткування прибутку підприємств як учасник інноваційного проекту. На думку ДПІ, позивач не мав права на таку пільгу в жовтні 2001 р., оскільки повідомив податковий орган про такий проект лише 14 листопада 2001 р.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач є учасником-виконавцем вказаного інвестиційного проекту, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію інноваційної структури від 22.06.2001 р. (а.с.45 т.1), свідоцтвом про реєстрацію проекту від 22.06.2001 р. (а.с.44 т.1) та договором від 28 вересня 2001 р. (а.с.60-64 т.1).
Колегія суддів зазначає, що згідно п. 25 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) на період введення спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка і сенсорна техніка" податок на прибуток - технологічних парків обраховується із врахуванням особливостей Закону України "Про спеціальні режими інвестиційної діяльності технологічних парків" ( 991-14 ).
Згідно п. 1 ст. 4 Закону України "Про спеціальні режими інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" ( 991-14 ), суми податку з прибутку підприємств, нараховані по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, технологічні парки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства не перераховують до бюджету, а зараховують на спеціальні рахунки та використовують зазначені суми виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз. У разі нецільового використання вказані суми підлягають стягненню до державного бюджету.
Згідно ч. 1 ст. 11 постанови КМУ "Про нормативно-правові акти по забезпечення реалізації Закону України "Про спеціальні режими інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" N 2311 ( 2311-99-п ) від 17.12.1999 р., встановлено що передбачені вказаним Законом ( 991-14 ) пільги надаються технологічному парку з дати реєстрації проекту технологічного парку. При цьому, згідно ч. 2 ст. 11 зазначеної Постанови звільнення від оподаткування здійснюється при умові подання технологічним парком до податкового органу копій договору про сумісну діяльність, свідоцтва про державну реєстрацію проекту та переліку приоритетних напрямків діяльності технологічного парку.
З наведеного чітко вбачається, що пільга по оподаткуванню операцій, пов'язаних з виконанням проектів технологічних парків, застосовується з дати реєстрації проекту технологічного парк, а подання відповідних документів до податкового органу є лише умовою застосування пільги.
Отже, твердження податкової інспекції про застосування пільг по оподаткуванню з початку місяця в якому учасник проекту надав передбачені законодавством документи про такий проект (з листопада 2001 р.) та неправомірність використання ним пільги в жовтні 2001 р. не відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Щодо посилання позивача про необґрунтоване покладення на нього витрат по сплаті державного мита колегія суддів зазначає, що розподіл судових витрат за результатами розгляду справи визначає ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ). Тому, господарський правомірно поклав на відповідача витрати зі сплати державного мита згідно ч. 4 вказаної статті, яка визначає, що стороні на користь якої відбулося рішення суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Будь-яких інших доводів щодо неправомірності оскаржуваної постанови заявник касаційної скарги не наводить.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її зміни або скасування відсутні.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення.
Постанову від 15.11.2004 р. Севастопольського апеляційного господарського суду у справі N 2-15/2592-2004 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.