Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2005 Справа N 23/43-04-862

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Першиков Є.В. (головуючий суддя), судді: Савенко Г.В., Ходаківська І.П., розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській області на постанову від 02.11.2004 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі N 23/43-04-862 господарського суду Одеської області за позовом Комунального підприємства "Одесатеплоенерго" до СДПІ в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за участю представників сторін: від позивача - не з'явилися, від відповідача - Лепетюк О.В. (за довіреністю), Комарова В.І. (за довіреністю), ВСТАНОВИВ:

КП "Одесатеплоенерго" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000170810/0 від 05.02.2004 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Одесі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.08.2004 р., яке залишене без змін постановою від 02.11.2004 р. Одеського апеляційного господарського суду, задоволено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Одесі від 05.02.2004 р. N 0000170810/0.

СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Одесі звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 02.11.2004 р. Одеського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Одеської області від 31.08.2004 р. і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову Комунального підприємства "Одесатеплоенерго".

За клопотанням відповідача в судовому засіданні о 15.45 було оголошено повний текст постанови.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами комплексної документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.08.2002 р. по 01.07.2003 р. було складено акт N 149/16-1/16-128/31768847/1 від 03.02.2004 р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення N 0000170810/0 від 05.02.2004 р. про донарахування КП "Одесатеплоенерго" податку на прибуток в сумі 292322 грн. та штрафних санкцій в сумі 292322 грн.

Перевіркою встановлено невірне обрахування підприємством суми валових доходів, оскільки, як вважає СДПІ, суму валового доходу від надання послуг споживачам (населенню) необхідно визначати виходячи не з суми нарахованих послуг, а з вартості витраченої на це теплової енергії. Нарахування валового доходу повинно здійснюватися по даті реалізації продукції, обсяг якої відображений у рядку 3 "Відомості нарахувань за теплову енергію по групам споживачів". Даний звіт, на думку СДПІ, в повному обсязі відображає дані про кількість відпущеної користувачам теплової енергії та свідчить про здійснення господарської операції по продажу виробленої позивачем продукції. За висновками СДПІ, звіт про стан заборгованості за відпущену теплоенергію по формі N 2, дані якого використовуються підприємством в бухгалтерському та податковому обліку, не відображає повний обсяг реалізованої теплоенергії, оскільки складається, виходячи з кількості людей, які користуються послугами КП "Одесатеплоенерго" по гарячому водопостачанню, а також по площі опалюваного приміщення.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, основною діяльністю позивача є вироблення теплової енергії та постачання її споживачам - суб'єктам господарської діяльності, установам, а також населенню.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.97 р. N 575/97-ВР ( 575/97-ВР ), енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Відповідно до постанови КМУ N 1497 ( 1497-97-п ) від 30.12.97 р. "Про затвердження Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення", теплопостачання (центральне опалення) - послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири (приватного будинку) для забезпечення опалення приміщень. Ця норма є спеціальною і повинна застосовуватися при визначенні правовідносин між "Одесатеплоенерго" та споживачами - населенням.

Відповідно до п. 10 зазначених Правил ( 1497-97-п ) населення сплачує послуги у відповідності до встановлених норм та тарифів з розрахунку на 1 кв. м житла та на одного мешканця, а в разі наявності приладів обліку - за тарифами за 1 куб. м води або 1 Гкал теплової енергії.

Рішенням виконкому Одеської міської Ради N 260 від 02.10.2002 р. встановлено слідуючі тарифи:

за гаряче водопостачання - 9,25 грн. на одну особу в місяць;

за центральне опалення - 1,46 грн. за 1 кв. м корисної площі.

Позивачем складається звіт за формою N 2, в якому визначається сума нарахувань населенню за послуги з теплозабезпечення, в т.ч. і ті, що підлягають сплаті з бюджету (пільги та субсидії).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В даному випадку доходом Комунального підприємства "Одесатеплоенерго" є вартість послуг з теплопостачання в розмірі, що відповідає обов'язку конкретних споживачів по оплаті отриманих послуг.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки попередніх судових інстанцій про те, що позивач правомірно відносив до валового доходу суми коштів, що нараховані конкретним споживачам за послуги з теплопостачання згідно відповідних тарифів, про що й складався підприємством звіт за формою N 2.

Посилання податкового органу на порушення підприємством пп. 11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) не може бути взято до уваги з огляду на наступне.

Згідно вказаної норми, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, валовий доход правомірно визначається підприємством за першою подією - дата фактичного отримання послуги конкретними споживачами, що податковим органом не спростовано.

При цьому, податковою інспекцією не враховано, що сума пільг та субсидій, що надаються населенню за отримані послуги з теплопостачання, правомірно оподатковані підприємством за касовим методом згідно п. 11.3.5 ст. 11 вказаного Закону ( 334/94-ВР ), який передбачає, що датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом, в зв'язку з чим судовою колегію сприймається висновок судів попередніх інстанцій щодо неврахування податковою інспекцією при визначенні валового доходу позивача тієї обставини, що "Відомість нарахувань за теплову енергію по групам споживачів" серед груп споживачів теплової енергії містить також споживачів, які фінансуються з міського, обласного, державного бюджетів. Також, як встановлено судами, з акта перевірки податкової інспекції не вбачається, що СДПІ при визначенні валового доходу позивача враховувала різні одиниці вимірювання для різних груп споживачів.

Беручи до уваги все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного суду відповідає вимогам чинного законодавства, і підстави для її зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову від 02.11.2004 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі N 23/43-04-862 господарського суду Одеської області залишити без змін.