Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2004 Справа N 2-10/12354-2002

(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Усенко Є.А.

суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2003

у справі N 2-10/12354-2002 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом ДПІ у м. Сімферополі

до ТОВ "Крим - Кліринг"

про стягнення 203 533,20 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Абеляшев О.В.

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2002 у справі N 2-10/12354-2002 (суддя Тітков В.Я.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2003 (судді Шевченко Н.Н., Волков К.В., Фенько Т.П.) в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2003, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2002 у справі N 2-10/12354-2002, позов задовольнити, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) від 05.02.1998 N 83/98-ВР ( 83/98-ВР ) (зі змінами і доповненнями) та ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 N 1775-III ( 1775-14 ).

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі було проведено документальну перевірку підприємства позивача з питань правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового зобов'язання і до податкового кредиту відповідно до декларації за березень 2002 р., за наслідками якої складено акт N 450/23-4 від 25.06.2002, яким встановлено порушення позивачем ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ), а саме здійснення операцій з продажу селітри аміачної в березні 2002 р. на суму 203 533,20 грн. без отримання відповідної ліцензії. Також перевіркою встановлено, що ТОВ "Крим - Кліринг" було видано Міністерством промислової політики України ліцензію N -317699 серії АА від 05.04.2002 зі строком дії від 05.04.2002 до 05.04.2003, яка надавала відповідачу право на оптову торгівлю пестицидами та агрохімікатами.

Крім того, господарськими судами встановлено, що продаж селітри аміачної здійснювався на підставі цивільно - правових угод, які ніким не були оскаржені і не визнані недійсними в установленому законом порядку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ДПІ у м. Сімферополі з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як виробництво пестицидів та агрохімікатів, оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Частина друга цієї ж норми надає право державним та іншим органам звертатися до господарського суду випадках, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) передбачено, що основним завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

У ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) міститься перелік покладених на органи державної податкової служби функцій, до яких, зокрема, відноситься здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності.

Проте відповідальність та фінансові санкції за кожне з зазначених порушень встановлюється законодавством, яке регулює перелічені відносини.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.

Пунктом п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

В даному випадку предметом позову є вимога про стягнення в доход держави коштів, які були одержані відповідачем в результаті здійснення безліцензійної торгівлі селітрою аміачною.

Доводи позивача про те, що саме приписи п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) є підставою для стягнення на користь бюджету коштів, одержаних відповідачем внаслідок здійснення безліцензійної торгівлі, спростовуються приписами цього ж Закону, якими визначений статус державної податкової служби, її функції та правові основи діяльності.

За таких обставин постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2003 у справі N 2-10/12354-2002 відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального права України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2003 у справі N 2-10/12354-2002 - без змін.