Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2006 Справа N 4/2201-27/306

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13.04.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Остапенка М.І.

суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Львівобленерго"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 року

у справі за позовом ВАТ "Львівобленерго"

до ТОВ "Львівське регіональне підприємство по туризму "Галінтур"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2005 року, ВАТ "Львівобленерго" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Львівське регіональне підприємство по туризму "Галінтур" 2 899,96 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.10.2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача 1 449,98 грн. та 110 грн. на відшкодування витрат позивача по оплаті мита. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильну правову оцінку судами обставин справи, помилковість висновків щодо перевищення ним договірних величин споживання електроенергії і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Укладаючи 20.05.2002 року договір N 63506 про умови постачання відповідачу електричної енергії, сторони обумовили, що крім цього договору їх відносини регулюються і чинним законодавством України.

Таким законодавством, що регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням та використанням електричної енергії є Закон України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) та інші нормативно-правові акти, до яких відносяться і затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 року N 475 ( 475-2002-п ) Порядок постачання електричної енергії споживачам.

Цим Порядком постачання електричної енергії споживачам запроваджується регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення граничних величин її споживання і передбачено, що граничні величини споживання та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною цього договору.

За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.

У разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії та потужності (п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам ( 441-99-п ) споживачі несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ).

Пунктом 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (у редакції чинній на час розгляду спору судами), передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадках споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

З урахуванням цих норм та даних про несвоєчасну оплату відповідачем енергії спожитої ним у жовтні 2004 року і коригування граничної величини споживання електричної енергії у цей період до рівня фактично оплаченої, суд першої інстанції і апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку, щодо обґрунтованості вимог постачальника електричної енергії про застосування до відповідача санкцій за допущене ним правопорушення, правомірно постановили про стягнення з відповідача кратної різниці вартості фактично спожитої і договірної величини у розмірі, який не перевищує законодавчо встановленої величини, а тому підстав для скасування судових рішень, з наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 04-05.10.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 року - без змін

Головуючий М.І.Остапенко

Судді Є.М.Борденюк В.М.Харченко