Про звернення стягнення на активи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11.05.2006 N 2-386/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого Усенко Є.А. - судді-доповідача, суддів Карася О.В., Нечитайла О.М., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М., при секретарі судового засідання Павлушко Р.С., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 у справі N 9/45 господарського суду Луганської області за позовом ДПІ у м. Свердловську Луганської області до ВАТ "Должанське хлібоприймальне підприємство", третя особа ВДК у м. Свердловську Луганської області, про звернення стягнення на активи на суму 875143,00 грн., ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.03.2005, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 24.05.2005, в позові відмовлено з мотивів недоведення ДПІ наявності у ВАТ "Должанське хлібоприймальне підприємство" боргу за бюджетними позичками на загальну суму 875143,00 грн., на погашення якого позивач просив звернути стягнення на активи відповідача. Крім того, суд першої інстанції послався на пропуск позивачем строку позовної давності, встановлений нормами цивільного законодавства, а суд апеляційної інстанції вважав, що сума боргу, стосовно якої виник спір, підлягала реструктуризації відповідно до ст. 2 Закону України "Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу" від 18.01.2001 N 2237-III ( 2237-14 ).

В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську Луганської області просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції пункту 3.6 Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04.03.97 ( z0212-97 ), та пункту 3.4 Порядку поставки паливно-мастильних матеріалів сільськогосподарським товаровиробникам під зустрічну поставку сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки до державних ресурсів, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства економіки України та ДАК "Хліб України" від 31.01.97 ( z0047-97 ).

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Порядок стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів встановлений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), пунктом 15.2 ст. 15 якого встановлені граничні строки стягнення податкового боргу.

Поширення законодавцем на стягнення заборгованості з позичок, наданих із державного бюджету, порядку стягнення податкового боргу дає підстави для висновку про застосування в процедурі стягнення вказаної заборгованості встановлених законом граничних строків стягнення податкового боргу.

Висновок судів попередніх інстанцій про непоширення на спірне правовідношення норм Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) з посиланням на те, що позовні вимоги заявлені щодо стягнення бюджетної заборгованості за 1995-1997 роки, зроблений без врахування того, що частина 4 ст. 17 цього Кодексу, на яку посилається позивач, встановлює механізм стягнення бюджетної заборгованості, в тому числі з позичок із державного бюджету, безвідносно від строків виникнення такої заборгованості. Ця норма є процедурною та регулює порядок стягнення бюджетної заборгованості, існуючої на момент її дії. Будь-яких інших зауважень з цього приводу Бюджетний кодекс України не містить.

Не відповідає частині 2 ст. 1 ЦК України ( 435-15 ), згідно якої до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом, висновок суду про поширення на вимоги ДПІ у м. Свердловську строку позовної давності, встановленого цивільним законодавством. При цьому, пославшись на те, що строк позовної давності по вимогах ДПІ у м. Свердловську минув 01.11.2001, суд першої інстанції не обґрунтував такий висновок встановленням дати виникнення заборгованості.

Більш того, суд вважав недоведеною позивачем наявність заборгованості у відповідача за бюджетними позичками та дійшов висновку, що позички надавалися сільськогосподарським товаровиробникам, а у відповідача не виникло зобов'язання перед Державним бюджетом України стосовно повернення позичок. При цьому суд керувався Порядком забезпечення сільгоспвиробників нафтопродуктами в рахунок фінансування заготівлі сільгосппродукції за державним замовленням 1997 року та проведення за них розрахунків шляхом поставки зерна до державних ресурсів, затвердженим наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 11.07.97 N 207/150/77 ( z0292-97 ). Разом з тим, позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що бюджетна заборгованість у відповідача виникла за наданими бюджетними позичками на закупівлю продовольчого зерна за державним замовленням.

Питання надання позичок на закупівлю зерна за державними замовленнями 1996 та 1997 років регулювалося Порядком надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженим наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України від 11.04.96 N 72/113 ( z0265-96 ) (зареєстровано в Міністерстві юстиції року України 04.06.96 за N 265/1290), зі змінами, внесеними наказом від 16.10.96 N 222/324 ( z0669-96 ), та Порядком надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України та ДАК "Хліб України" від 04.03.97 N 70/54/18 ( z0212-97 ) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.06.97 за N 212/2016).

Так, згідно пунктів 2.1, 2.2 Порядку від 04.03.97 ( z0212-97 ) безвідсоткова бюджетна позичка на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння надається заготівельним підприємствам ДАК "Хліб України" через органи Державного казначейства України в межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення, цільового і ефективного використання коштів.

Відділення Державного казначейства України в районах укладають договори із заготівельними підприємствами та сільськогосподарськими товаровиробниками про надання бюджетної позички для авансування закупівлі продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року на всю суму належного господарству грошового авансу. Договори про надання бюджетної позички для остаточних розрахунків за продовольче зерно і сортове насіння, закуплене за державним замовленням 1997 року, укладаються між відділенням Державного казначейства в районі і заготівельним підприємством.

Заготівельні підприємства ведуть особові рахунки про надання бюджетної позички для авансування закупівлі продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року для кожного товаровиробника. У десятиденний термін після завершення видачі авансів відділення Державного казначейства України в районах разом із заготівельними підприємствами складають акти передачі-приймання заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування закупівлі продовольчого зерна і сортового насіння (остаточних розрахунків) за державним замовленням 1997 року (пункт 3.6 Порядку ( z0212-97 ).

Аналогічні положення містить і Порядок від 11.04.96 ( z0265-96 ).

На підтвердження своїх вимог ДПІ у м. Свердловську посилається на акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій заготівельному підприємству для авансування закупівлі зерна (остаточних розрахунків) за державним замовленням 1996 та 1997 роки, складені між відділенням Державного казначейства України у м. Свердловську та Должанським хлібоприймальним підприємством, правонаступником якого є відповідач, довідки про отримання і повернення бюджетної позички, наданої для закупівлі продовольчого зерна і сортового насіння під держзамовлення 1995, 1996 та 1997 роки, підписані представниками тих же осіб, а також відомості про заборгованості Должанського ХПП за бюджетне реалізоване зерно, складені відділенням Державного казначейства.

За наявності у справі зазначених доказів суду слід було встановити, на підтвердження якої заборгованості складені вказані акти та довідки, чи існує ця заборгованість на час розгляду спору в судовому порядку та хто є зобов'язаною особою перед Державним бюджетом України по її погашенню. Без встановлення цих обставин висновок суду про те, що вказані акти не є доказами заборгованості відповідача з бюджетних позичок, не відповідає правилу ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ), якою суду слід було керуватися під час розгляду справи.

З'ясування обставин щодо наявності та підстав виникнення у відповідача заборгованості, стосовно якої виник спір, вимагалось і для правильного застосування судом Закону України від 18.01.2001 N 2237-III ( 2237-14 ). Постанова суду апеляційної інстанції містить суперечливі висновки як щодо недоведення позивачем заборгованості позивача перед бюджетом, так і щодо реструктуризації заборгованості на підставі ст. 2 зазначеного Закону.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права як такі, що призвели до прийняття неправильних судових рішень у справі та не можуть бути усунені касаційною інстанцією в силу положень ст. 220 КАС України ( 2747-15 ), є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд судом першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), Вищий адміністративний суд України УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області задовольнити частково, скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24.05.2005, рішення господарського суду Луганської області від 25.03.2005, а справу направити на новий розгляд суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ).