Про банкрутство

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.03.2003 Справа N Б-2264/2-23

Судова колегія Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали касаційної скарги АК "Х" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2002 р. у справі N Б-2264/2-23 господарського суду Харківської області за заявою ЗАТ "Т" до ВАТ "Х" про банкрутство, ВСТАНОВИЛА:

Господарський суд Харківської області, розглянувши заяву кредитора АК "Х" з грошовими вимогами до боржника ВАТ "Х" в сумі 4066804 грн. 19 коп., ухвалою від 27.05.2002 визнав такими, що підлягають задоволенню, вимоги на суму 1444534 грн. 99 коп. і включив їх до реєстру вимог кредиторів.

Суму у 2486261 грн. 10 коп. суд визнав економічними санкціями за понаддоговірне використання електроенергії, у зв'язку з чим відзначив, що ця сума може бути заявлена до стягнення в порядку п.5 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).

Харківський апеляційний господарський суд, перевіривши апеляційну скаргу кредитора на ухвалу господарського суду від 27.05.2002, постановою від 19.12.2002 залишив ухвалу без змін, вказав у постанові на те, що п.5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) передбачає, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Пункт 9 статті 27 Закону ( 575/97-ВР ) визначає п'ятикратну вартість як санкції, що передбачені частиною 8 статті 27, частинами 3-5 ст. 26 та ч.3 цієї статті, які застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.39 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 N 1139 ( 1139-2000-п ) "Про затвердження Порядку застосування санкцій за порушення законодавства про електроенергетику" за правопорушення в електроенергетиці застосовуються санкції, передбачені ч.3 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ).

Апеляційна інстанція звертає увагу на те, що статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) встановлено, що до складу грошового зобов'язання боржника не зараховуються штрафи, пеня, неустойки, нараховані за неналежне виконання грошового зобов'язання.

У касаційній скарзі АК "Х" ставить питання про скасування постанови апеляційної інстанції та ухвали господарського суду Харківської області від 27.05.2002 і передачі справи на новий розгляд, посилаючись на те, що згідно з пп.11, 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 441 ( 441-99-п ) від 24.03.99, та керуючись п.п.5, 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ), боржнику щомісяця повідомленнями доводилися величини споживання електроенергії та потужності і направлявся рахунок на спожиту електроенергію, в якому вказувалося і нарахування понад договірне користування електричною енергією.

Боржник зобов'язаний був зробити оплату п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини.

Однак боржник своєчасно не розрахувався і тому кредитор 28.01.2002 заявив позов про стягнення заборгованості за перевищення величин споживання електроенергії, провадження за цим позовом зупинено згідно з ухвалою суду від 04.03.2002.

Крім того, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд не перевірив обгрунтованість ухвали від 27.05.2002 у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

До грошових вимог кредитора АК "Х" включена сума 2486261,10 грн., що складає п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини за період з 01.03.99 по 01.03.2002.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) встановлені обов'язки та відповідальність споживачів електроенергії. Частина п'ята цієї норми Закону передбачає, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Пункт 9 статті 27 Закону зазначає, що санкції, передбачені частиною п'ятою статті 26, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 24.03.99 N 441 ( 441-99-п ) затвердив Порядок постачання електричної енергії, яким встановлена відповідальність за порушення вимог щодо дотримання граничних величин споживання електричної енергії та потужності відповідно до частини п'ятої і шостої статті 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ).

Судами першої та другої інстанції при прийнятті оскаржуваних рішень досліджені обставини, що стосуються грошових вимог кредитора, підстав їх виникнення та обгрунтування. Колегія суддів вважає, що господарський суд та апеляційна інстанція підставно дійшли висновку про те, що відповідальність споживачів електроенергії, яка передбачена частиною п'ятою статті 26 Закону ( 575/97-ВР ), є економічними санкціями, а тому, керуючись статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), не включив до грошових вимог кредитора суму, що складає вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії, вказавши, що зазначені вимоги можуть бути задоволені в порядку, передбаченому ч.5 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Керуючись ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу АК "Х" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2002 у справі N Б-2264/2-23 без змін.

Надруковано: "Законодавство України про банкрутство та судова практика", 2003 р.