Тип: Постанова
№ 2-15/15318-2003
Дата: 12 травня 2004 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 2-15/15318-2003
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Хандуріна М.І.,
суддів: Костенко Т.Ф., Ходаківської І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
на постанову Євпаторійської ОДПІ Автономної Республіки Крим Севастопольського апеляційного господарського суду
від 04.02.04
у справі господарського суду АР Крим
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Дитячого оздоровчого табору "Лучистий"
до Євпаторійської ОДПІ АР Крим
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 06-14.XI.03 господарського суду АР Крим задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.11.02 N 0004862301/0, N 0004882301/0, N 0004892301/0, N 0004902301/0, а також N 0004842301/0, в частині донарахування податку на прибуток в сумі 591,45 грн. та фінансових санкцій по податку на прибуток в сумі 170 грн.; N 0004852301/0 в частині донарахування ПДВ в сумі 213,19 грн. та фінсанкцій в сумі 134,54 грн.; N 000483301/0 в частині застосування штрафу в сумі 2019,19 грн.
Постановою від 04.02.04 Севастопольського апеляційного господарського суду рішення від 06-14.XI.03 господарського суду АР Крим залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що Євпаторійська ОДПІ не мала законних підстав для застосування до ДОТ "Лучистий" фінсанкцій за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, штрафу за використання готівки від виручки для виплати заробітної плати, штрафних санкцій за неподання розрахунку по курортному збору, а також для донарахування податку на прибуток, оскільки Положенням про курортний збір не передбачено форми та строки подання податкової звітності по курортному збору, крім того, ДОТ вчасно звернувся із заявами до ОДПІ про зарахування переплати з прибуткового податку в погашення спірних податкових зобов'язань.
Висновки ОДПІ стосовно завищення валових витрат суперечать положенням Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 N 283/97-ВР ( 283/97-ВР, 334/94-ВР ), тому що переговори з нерезидентами по телефону позивач вів у зв'язку з організацією діяльності по наданню послуг з оздоровлення.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Євпаторійська ОДПІ АР Крим звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано п. 4.3 Положення про курортний збір; п.п. 1.7 п. 7 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 N 2181-III ( 2181-14 ) (далі - Закон України N 2181-III); п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 N 283/97-ВР ( 283/97-ВР, 334/94-ВР ) ( далі - ЗУ N 283/97-ВР); п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) ( далі - ЗУ N 168).
Господарськими судами встановлено, що Євпаторійською ОДПІ було проведено комплексну документальну перевірку з питань дотримання податкового та валютного законодавства ДОТ "Лучистий" за період з 01.01.01 по 30.06.02.
За результатами перевірки ОДПІ були застосовані штрафні санкції до ДОТ "Лучистий" в розмірі 10% від суми податкового боргу по курортному збору, за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання менше 30 днів; 510 грн. - штрафних санкцій за неподання розрахунку по курортному збору за II кв., III кв. 2001 р. і II кв. 2002 р.; 7,96 грн. - 20% від суми податкового боргу 39,72 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища, за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання більше 30 днів; 692,08 грн. - 50% від суми податкового зобов'язання 1384,16 грн. по збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення, за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання більше 90 днів; 5730 грн. - 20% від суми податкового боргу по земельному податку 28650 грн., за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання більше 30 днів; 53,23 грн. - штраф в розмірі 25% від суми 212,93 грн. за перевищення встановлених строків подання звітності по відрядженнях; 168,55 грн. - штраф в розмірі 100% за подання авансових звітів без підтвердження документів; 2019,19 грн. - штраф в розмірі 100% за використання готівки з виручки на виплату заробітної плати за наявності податкової заборгованості; 642 грн. - донараховано податок на прибуток; 340 грн. - штраф за заниження податку на прибуток; 1475,81 грн. - донараховано податок на додану вартість; 931,42 грн. - штраф за заниження податку на додану вартість.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до чинного законодавства погашення податкових зобов'язань або податкового боргу може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків.
Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податку.
Судами з'ясовано, що платник податку скористався наданим йому законодавством правом.
Статтею 5 ЗУ N 283/97-ВР ( 283/97-ВР, 334/94-ВР ), зокрема п.п. 5.2.1 п. 5.2, встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті, в коло яких спірні витрати не входять, а встановлення додаткових обмежень крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється (п. 5.10 цього Закону).
Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Висновки судів в цій частині ґрунтуються на наявних у справі та достатньо досліджених доказах, внаслідок чого вимоги задоволені лише по сумах, підтверджених документально.
Щодо Положення про курортний збір, то п. 4.3 останнього лише визначає порядок стягнення курортного збору і не встановлює строки та форми здачі відповідної звітності до податкового органу.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, судові рішення відповідають чинному законодавству України і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 04.02.04 Севастопольського апеляційного господарського суду зі справи N 2-15/15318-2003 залишити без змін.