Тип: Постанова
№ 21/92
Дата: 27 вересня 2001 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
27.09.2001 Справа N 21/92
Визначення ціни у господарських договорах
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши в порядку, передбаченому п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України" від 21.06.2001 р. N 2539-III ( 2539-14 ), протест заступника Генерального прокурора України про перевірку в порядку нагляду постанови арбітражного суду м. Києва від 21.12.2000 р. та постанови судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 09.04.2001 р. у справі N 21/92 за позовом ТОВ "Б." до ДП "А." про стягнення 113046,15 грн., встановила:
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 08.12.2000 р. позов задоволено у частині стягнення 96500 грн. боргу і 15934,15 грн. пені та зобов'язано ДП "А." (далі - відповідач) отримати зі складу ТОВ "Б." (далі - позивач) товар згідно з договором N 360 від 10.06.99 р. з посиланням на узгодження ціни товару видатковою накладною від 01.11.99 р. У зустрічному позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.06.99 р. відмовлено у зв'язку з його відповідністю чинному законодавству.
Постановою першого заступника голови арбітражного суду м. Києва рішення скасовано, у первісному та зустрічному позовах відмовлено, договір купівлі-продажу від 10.06.99 р. N 360 визнано неукладеним з огляду на відсутність у договорі такої істотної умови, як ціна товару та неприйнятність її визначення позивачем в односторонньому порядку згідно з видатковою накладною від 01.11.99 р. N 2554.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 09.04.2001 р. постанову від 21.12.2000 р. арбітражного суду м. Києва залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою заступника голови арбітражного суду м. Києва від 21.12.2000 р. та постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 09.04.2001 р. прокурор просить їх скасувати. На обгрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що висновки в оскаржуваних постановах не відповідають вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим є безпідставними.
У запереченні на протест Генеральної прокуратури України відповідач зазначає, що протест є необгрунтованим та просить його відхилити, а постанову арбітражного суду м. Києва від 21.12.2000 р. та постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 09.04.2001 р. залишити без змін.
Розглянувши справу, заслухавши прокурора, який підтримав протест, пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постановах, дослідивши правильність застосування судом при винесенні постанов норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що протест заступника Генерального прокурора України підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Висновки, викладені у постановах заступника голови арбітражного суду м. Києва та колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України щодо визнання договору від 10.06.99 р. N 360 неукладеним, з підстав не досягнення між сторонами в договорі такої істотної умови, як ціна - є помилковими та такими, що грунтуються на неправильному застосуванні судом норм матеріального права.
Так, 10 червня 1999 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу N 360, відповідно до якого відповідач зобов'язався придбати медичні препарати згідно з накладними, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1). Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунки по договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів покупцем на рахунок продавця до терміну, який визначений у накладній, але не пізніше п'яти банківських днів з дати поставки. Згідно з додатком без дати, що є невід'ємною частиною договору, відповідач зобов'язався до 31.12.99 р. купити, а позивач продати 2500 доз вакцини "Флуарікс" сезону 1999 - 2000 років за умови, що вартість вакцини не буде перевищувати середньої вартості вакцини у м. Києві; у разі невиконання цих умов передбачена відповідальність як продавця так і покупця.
Даючи правову оцінку договору в частині досягнення між сторонами згоди щодо ціни договору, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з п. 2.1 та п. 2.2 договору ціна медпрепаратів визначена у національній валюті та встановлюється у видаткових накладних. При цьому, ціна за додатком до договору не повинна перевищувати рівня середніх цін на аналогічний товар по місту Києву.
Таким чином, відповідач погодився з визначенням позивачем ціни в момент відвантаження товару. Поставка медпрепаратів за договором була здійснена позивачем та одночасно оформлена видаткова накладна N 2554 від 01.11.99 р. на відвантаження товару в узгодженій кількості із зазначенням ціни 38,60 грн. за одиницю виміру, а всього на загальну суму 96500 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ціна, визначена позивачем у видатковій накладній, відповідала раніше досягнутим домовленостям, оскільки, як встановлено судом, середня ціна на аналогічний товар у м. Києві значно перевищувала ціну, вказану у накладній.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що сторонами досягнуто згоди щодо такої істотної умови договору як ціна товару.
Крім того, відповідно до п. 2.2 наказу Державного комітету статистики України N 263 від 27.07.98 р. ( z0508-98 ) накладна на відпускання товарно-матеріальних цінностей складається лише посадовою особою постачальника. Тому помилковим є висновок суду, викладений в оскаржених постановах, щодо обов'язковості підписання видаткової накладної обома сторонами.
Суд наглядової інстанції постановою заступника голови арбітражного суду м. Києва від 21.12.2000 р. безпідставно скасував рішення арбітражного суду м. Києва від 08.12.2000 р., а судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов ВАС України постановою від 09.04.2001 р. залишила вказану постанову без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
Протест заступника Генерального прокурора України від 14.06.2001 р. задовольнити.
Постанову арбітражного суду м. Києва від 21.12.2000 р. та постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 09.04.2001 р. у справі N 21/92 скасувати, а рішення арбітражного суду м. Києва від 08.12.2000 р. залишити без змін.
"Вісник господарського судочинства", N 1, 2002 р.