Про визнання недійсним рішення ДПІ

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.10.2004 Справа N А1/82

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>,

за участю представників <...>,

розглянувши касаційну скаргу Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківської області на постанову Вищого господарського суду України від 25 травня 2004 р. N А/82 у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання недійсним рішення, ВСТАНОВИЛА:

У червні 2003 р. ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" звернулося в господарський суд Івано-Франківської області із позовом до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання недійсним рішення відповідача N 106/23-001152230/1792 від 12 квітня 2002 р. про результати розгляду скарги на рішення N 91/23-00152230/1461 від 29 березня 2002 р., яким позивачу було донараховано акцизний збір в сумі 8387062 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1258059 грн. 30 коп.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що у період прийняття оскаржуваного рішення мало місце неоднозначне розуміння та застосування положень Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" від 17 лютого 2000 р. N 1457-III ( 1457-14 ).

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що на момент апеляційного узгодження і на момент реалізації договорів щодо виробництва нафтопродуктів з давальницької сировини не було неоднозначного трактування прав та обов'язків платників податків.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28 липня 2003 р. позов задоволено. На обґрунтування рішення суд зробив посилання на те, що встановлення обсягу оподаткування товарів, які виготовлені з давальницької сировини, залежить від того, яке законодавство розповсюджується на замовника готової продукції, відкриття конституційного провадження стосовно тлумачення ст. 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні" ( 1457-14 ) свідчить про неоднозначність тлумачення цього законодавства; при винесенні рішення господарський суд врахував, що позивач зобов'язаний здійснювати відвантаження підакцизних товарів виходячи з рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26 червня 2001 р. Підставою для прийняття цього рішення є ухвала судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 12 квітня 2001 р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2003 р. та постановою Вищого господарського суду України від 25 травня 2004 р. зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

9 вересня 2004 р. Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області, в якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 25 травня 2004 р. про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції з мотивів її невідповідності нормам Конституції України ( 254к/96-ВР ), неправильного застосування норм матеріального права та виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймалися судами в процесі її розгляду, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України виходив з того, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області у справі N 8/198 від 26 червня 2001 р. ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" зобов'язано здійснювати відвантаження нафтопродуктів ДП "Фірма "Фіаніт Альфа" без оплати акцизного збору, оскільки вироблений та відвантажений нафтопродукт не є об'єктом оподаткування акцизним збором в раніше зазначених договорах.

Проте сам факт наявності зазначеного рішення господарського суду не може бути беззаперечною підставою для задоволення позову у даній справі, позаяк відповідно до ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) рішення у справі мали ухвалюватися на підставі Закону.

Судами встановлено, що відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з акцизного збору, який останній не сплатив з вартості нафтопродуктів, вироблених з давальницької нафти ДП "Фірма "Фіаніт-Альфа" і відвантажених без попереднього перерахування нею сум акцизного збору на банківський рахунок позивача.

Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" ( 18-92 ) власник готової продукції, на яку встановлено ставку акцизного збору у твердих сумах, виготовленої на давальницьких умовах, сплачує акцизний збір виробнику (переробнику) не пізніше дня відвантаження готової продукції його замовнику або за його дорученням іншій особі.

Умовою відвантаження виробником (переробником) готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, його власнику або за його дорученням іншій особі є документально підтвердження банківської установи про перерахування відповідної суми акцизного збору на розрахунковий рахунок виробника (переробника).

Платниками акцизного збору згідно з пунктом "а" ст. 2 вказаного Декрету ( 18-92 ) є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі, з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику.

Тобто в певних випадках платником акцизного збору є замовник (власник давальницької сировини) або її переробник.

Проте господарські суди під час розгляду справи зазначену обставину не з'ясували.

Також судами не враховано те, що положення ч. 1 ст. 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) у взаємозв'язку з іншими його положеннями є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємством з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємством, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

У зв'язку з наведеним, усі постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК України ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції у Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 25 травня 2004 р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2003 р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28 липня 2003 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.