Про визнання частково недійсним рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2002 Справа N 1/3/943

(Витяг)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді, суддів: розглянувши з участю представників: відкритого акціонерного товариства "Обленерго" спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (далі за текстом - СДПІ) на постанову апеляційного господарського суду по справі N 1/3/943 за позовом "Обленерго" до СДПІ про визнання частково недійсним рішення встановив:

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено частково: рішення начальника СДПІ визнано недійсним в частині донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток за <...> в загальній сумі <...> грн.

У задоволенні позову про визнання спірного рішення СДПІ недійсним в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі <...> грн. відмовлено.

Що ж до висновків про задоволення позову у зазначеній частині, то такі ґрунтуються на дотриманні позивачем, на думку апеляційного суду, вимог підпункту 4.2.3 пункту 4.2 ст. 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) при відображенні в податковому обліку операцій з купівлі і продажу електроенергії.

У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати рішення місцевого і постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог ВАТ "Обленерго" та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій пунктів 37, 53 "Правил користування електричною енергією для населення", затверджених постановою КМ України від 26.07.99 р. N 1357 ( 1357-99-п ), "Методики обчислення розміру відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем "Правил користування електричною енергією для населення", затвердженої постановою НКРЕ України від 22.11.99 р. N 1416 ( z0919-99 ), підпункту 4.2.3 пункту 4.2 ст. 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає її доводи необгрунтованими, у зв'язку з чим просить залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши представників відповідача, які підтримали касаційну скаргу, та заперечення представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи і правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Апеляційним судом установлено, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток слугував висновок ДПІ про заниження позивачем скоригованого валового доходу за рахунок невключення до складу валового доходу вартості електроенергії, відпущеної споживачам (юридичним особам і населенню) та не сплаченої ними, обсяги і вартість якої встановлені актами необлікованого споживання електроенергії, складеними позивачем за результатами відповідних перевірок.

Донарахування податку на прибуток відповідач також пов'язував із завищенням позивачем валових витрат як різниці між вартістю купленої електроенергії на оптовому ринку електроенергії та вартістю відпущеної електроенергії споживачам, визначеною по факту оплати та актами необлікованої електроенергії, а також нормативними втратами електроенергії під час її транспортування.

Разом з тим відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що відбулася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку (дата оприбуткування готівки в касі платника) в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів чи дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як передбачено частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), основою податкової звітності є дані бухгалтерського обліку.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що акти, складені абонентськими службами структурних підрозділів позивача за результатами перевірок дотримання споживачами "Правил користування електроенергією", затверджених постановою КМ України від 26.07.99 р. N 1357 ( 1357-99-п ), не є документами первинного бухгалтерського обліку позивача, оскільки відповідно до п. 53 названих Правил складаються при виявленні порушень користування електроенергією і є підставою для відключення споживача від електропостачання, а також для визначення величини збитків, завданих електропостачальнику протиправними діями споживача.

Питання щодо включення до складу валового доходу сум коштів, отриманих позивачем як компенсація таких збитків, повинно вирішуватися за правилами підпункту 4.2.3 пункту 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ). Затверджена постановою НКРЕ України від 22.11.99 р. N 1416 ( z0919-99 ), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.12.99 р. за N 919/4212, "Методика обчислення розміру відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією" стосується саме визначення розміру зазначених збитків, а не бази оподаткування податку на прибуток.

Виявлення порушень споживачами правил користування електроенергією не є будь-якою із подій, з датою настання якої підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) пов'язується збільшення валового доходу.

Згідно з пунктом 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 названого Закону ( 334/94-ВР ) валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) із врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Відповідно до пункту 5.10 цієї ж статті установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Виходячи з приписів наведених правових норм, апеляційний суд дійшов правильного висновку про правомірність включення позивачем до валових витрат за придбану електроенергію на Оптовому ринку електроенергії. Доводи відповідача в касаційній скарзі про порушення апеляційним судом підпункту 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки, як зазначає і сам відповідач, зокрема, в акті перевірки особливі технологічні характеристики електроенергії як товару виключають наявність залишків на початок і на кінець звітного періоду, тоді як вказана правова норма регулює саме порядок податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості залишків, у тому числі покупних товарів на початок і кінець звітного кварталу. До того ж особливі технічні характеристики електроенергії виключають можливість визначення бази оподаткування по факту відпуску (відвантаження) споживачам, що у свою чергу спростовує доводи відповідача про використання позивачем на виробничі цілі не всієї придбаної на ОРЕ електроенергії у відповідному звітному періоді.

Беручи до уваги зазначене, висновок апеляційного суду про неправомірне донарахування позивачу спірним рішенням ДПІ податкових зобов'язань по податку на прибуток відповідає нормам матеріального права.

Керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду по справі N 1/3/943 в частині визнання недійсним рішення СДПІ про донарахування збору до Державного інноваційного фонду, справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду.