Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2004 Справа N А-11/114

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Усенко Є.А.,

суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської ОДПІ

на постанову від 17.03.2004 року Львівського апеляційного господарського суду

у справі N А-11/114 господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Дочірнього підприємства "Калійний завод" ВАТ "Оріана", м. Калуш

до Калуської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача

Даниляк Л.Я. (доручення від 30.08.2004 р. N 91/04-370);

Коваль В.А. (довіреність N 11/114-2юр від 07.07.2004 р.)

від відповідача

Мельник Р.Я. (довіреність N 11801/100 від 14.09.2004 р.);

Сікач Р.В. (довіреність N 11800/100 від 14.09.2004 р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2003 року (суддя Голяк Л.Й.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2004 року (головуючий суддя - Орищин Г.В., судді Бобеляк О.М., Дубник О.П.), у справі N А-11/114 позов задоволено частково; визнано частково недійсними податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ N 1568/23-1/22176314-6098 від 27.08.2003 р. на суму 268588,60 грн. та 181335 грн. фінансових санкцій; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Калуська ОДПІ просить ухвалені по справі судові акти скасувати в повному обсязі та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права, а саме: ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ); пп. 17.1.8 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (далі Закон-2181); п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ); п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності, юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами ( z1023-02 ).

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судами встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 27.08.2003 р. N 1568/23-1/22176314-6098 відповідачу донараховане 316947 грн. ПДВ та 181335 грн. фінансових санкцій з ПДВ за порушення п. 4.5 ст. 4, пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).

Донарахування проведено на підставі акту перевірки Калуської ОДПІ N 706/23-1/23-030/1/22176314/44 від 22.08.2003 року.

1. Актом, зокрема, встановлено невідображення в податковій звітності операції по уцінці калімагнезії в кількості 4874466 тон у березні 2002 року, згідно акту переоцінки від 04.03.2002 року із старої ціни 347,70 грн./т. на нову ціну 235 грн./т. без ПДВ, внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ в березні 2002 року на суму 107920 грн., чим занижено чисту суму податкового зобов'язання на суму 107920 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позовних вимогах за цим епізодом, мотивував свою позицію тим, що норма п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) є узагальнюючою та такою, що охоплює будь-які зміни, в тому числі пов'язані з уцінкою вартості придбаних товарів (робіт, послуг). Відповідно, правильним є висновок органу ДПІ про завищення податкового кредиту на суму 107920 грн. у зв'язку з невідображенням у даних податкової звітності відомостей про проведену уцінку калімагнезії відповідно до акту від 04.03.2002 року.

Колегія суддів відзначає таке.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Отже, база оподаткування ПДВ при продажу товарів не залежить від вартості придбання матеріальних цінностей і визначається виключно по договірній вартості.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 вищезазначеного Закону ( 168/97-ВР ) у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Пунктом 4.5 ст. 4 цього ж Закону ( 168/97-ВР ) передбачені випадки перерахунку ПДВ у відповідності із змінами бази оподаткування, в тому числі при збільшенні суми валових витрат чи валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної чи безнадійної заборгованості у відповідності до положень ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) чи визнання боргу покупця безнадійним по інших причинах, визначених законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно, всі суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту, а Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не передбачена необхідність коригування податкового кредиту внаслідок продажу товарів по ціні, нижче ціни їх придбання.

Що стосується необхідності зменшення валових витрат на суму уцінки колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 2 п. 5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) у разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Таким чином, з контексту даної норми вбачається, що сума уцінки не зменшує, а збільшує валові витрати.

У відповідності до пунктів 8, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 246 ( z0751-99 ) від 20.10.1999 року, придбані (отримані) або виготовлені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (собівартістю).

Крім того, вищенаведеним Положенням ( z0751-99 ) передбачено, що у випадку, якщо на дату складання балансу ціна запасів знизилась або вони зіпсовані, застаріли або іншим чином втратили первісну очікувану вигоду, то такі запаси в обліку і звітності повинні бути відображені за чистою вартістю реалізації. При цьому, під чистою вартістю реалізації слід розуміти очікувану ціну реалізації в умовах господарської діяльності.

Тому, відповідно вказаного Положення ( z0751-99 ), за операціями по реалізації товарів позивачем за цінами, що є нижчими ніж ціна придбання, не має підстав для зменшення сум валових витрат.

Отже, з метою повного і об'єктивного розгляду справи за цим епізодом суду слід дати оцінку тому, яким чином операція по уцінці товарів була відображена в бухгалтерському обліку, зазначивши номер рахунку, розкривши його зміст, зазначивши яким чином відображення на певному рахунку бухгалтерського обліку могло потягти за собою зменшення а не збільшення валових витрат в даному випадку.

2. Також актом перевірки встановлено, що до валових доходів у 2002 році не включено 1245,8 тис. грн. кредиторської заборгованості, по якій минули строки позовної давності. Перевірка проводилась на підставі даних оборотно-сальдових відомостей по рахунках N 361, N 631 та її результати відображено в додатку N 3 до акту перевірки. При цьому, Калуська ОДПІ встановила, що відповідач не списав заборгованість по зобов'язаннях, за якими минув строк позовної давності згідно додатку N 3 до акту перевірки, внаслідок чого податковим органом донараховано 1245,8 тис грн. валових доходів та 275,41 тис. грн. ПДВ від простроченої кредиторської заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги за цим епізодом суди послалися на те, що наданими позивачем первинними документами договірних зобов'язань з контрагентами підтверджується, що останні не пропустили строків позовної давності стягнення заборгованості з ДП "Калійний завод", а також факти виявлених порушень не викладені в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі.

З цього приводу колегія суддів відзначає, що відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону-2181 ( 2181-14 ) обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Судом, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ), не дано належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам договірних зобов'язань з контрагентами як доказам, на підставі яких прийнято рішення. Зокрема, судом не зазначено які конкретні обставини справи ним встановлені на підставі наданих доказів (докази судом будь-яким чином не конкретизовані), через застосування яких норм матеріального права, дали йому підстави дійти висновку про те, що контрагенти позивача не пропустили строку позовної давності стягнення з останнього заборгованості.

3. Також колегія суддів відзначає, що факт не зазначення в рішенні нормативного акту на підставі якого відповідачем застосовані штрафні санкції не є підставою для визнання акту недійсним, оскільки суд на підставі ч. 1 ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) зобов'язаний витребувати у податкового органу розрахунок штрафних санкцій та пояснення щодо норми закону, відповідно до якої вони застосовані.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити обставини по справі, проаналізувати їх та інші докази, що містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів доказування у даній справі і прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм матеріального і процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Калуської ОДПІ від 16.04.2004 р. N 4374/100 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2004 року по справі N А-11/114 задовольнити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2003 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2004 року по справі N А-11/114 - скасувати.

Справу N А-11/114 направити Господарському суду Івано-Франківської області на новий розгляд.