Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2006 Справа N 19/7-04

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.09.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі:

суддя Селіваненко В.П. - головуючий,

судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "ЮФ "Захист", м. Київ (далі - ПП "ЮФ "Захист")

на рішення господарського суду Київської області від 05.07.2005 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.02.2006

зі справи N 19/7-04

за позовом ПП "ЮФ "Захист"

до відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Київська", с. Пухівка Броварського району Київської області (далі - Птахофабрика)

про стягнення 403 226,97 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Яніцького М.В. (директора),

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:

Позов подано про стягнення заборгованості в сумі 403 226,97 грн. з надання юридичних послуг.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.07.2005 (колегія суддів у складі: суддя Бабенко К.А. - головуючий, судді Агрикова О.В. і Христенко О.О.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.02.2006 (колегія суддів у складі: суддя Швець В.О. - головуючий, судді Андрейцева Г.М. і Рибченко А.О.), у позові відмовлено повністю. У прийнятті зазначених рішення та постанови господарські суди виходили з недоведеності позивачем надання ним відповідачеві юридичних послуг.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПП "ЮФ "Захист" просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з Птахофабрики 403 176,97 грн. заборгованості та суму судових витрат зі справи. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваної постанови апеляційної інстанції з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" ( z0168-95 ) (пункт 1.2 статті 1, пункт 2.4 статті 2), статті 36 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України), а також розглядом даної справи апеляційним господарським судом у незаконному складі колегії суддів.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- сторонами укладено угоду про надання юридичних послуг від 03.07.2000 (далі - Угода; т.1, а.с. 6,7);

- 17.07.2000 сторонами укладено доповнення до Угоди (т.1, а.с. 10);

- згідно з пунктом 1 Угоди (з урахуванням доповнення до неї) її предметом є: надання ПП "ЮФ "Захист" Птахофабриці платних юридичних послуг із захисту її інтересів у провадженні зі справи про банкрутство; надання юридичної допомоги з питання визнання недійсним договору позики від 03.09.1996 N 3.1-46 (далі - Договір позики), укладеного Птахофабрикою та закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу "Перший Український міжнародний банк" (далі - Банк), стягнення дебіторської заборгованості з юридичних осіб - боржників Птахофабрики;

- відповідно до пункту 2.5.4 Угоди (з урахуванням доповнення до неї) Птахофабрика зобов'язується прийняти від ПП "ЮФ "Захист" результати його діяльності на умовах, зазначених у пункті 1.1 Угоди шляхом складання актів виконаних робіт;

- пунктом 2.5.5 Угоди визначено, що Птахофабрика зобов'язується проводити оплату відповідних послуг у розмірі 1000 грн. за місяць та 5% від суми, реально повернутої чи захищеної на користь Птахофабрики в результаті претензійно-позовної та представницької діяльності ПП "ЮФ "Захист" з господарськими боржниками та кредиторами; реально повернутою вважається сума, яка "поступила" на розрахунковий рахунок Птахофабрики або на відповідну суму передано майно на адресу Птахофабрики, а реально захищеною вважається та сума, яка могла бути стягнена кредиторами з Птахофабрики (пункт 2.5.6 Угоди);

- згідно з Договором позики Птахофабрикою від Банку отримано кредит у сумі 1 400 000 дол. США; Птахофабрикою кредит погашено в сумі 620 316,46 дол. США, а залишок становить 779 683,54 дол. США;

- у зв'язку з цим Банк подав до арбітражного суду заяву про визнання його кредитором у справі про банкрутство від 11.11.1998 N 311-98 (т.1, а.с. 192, 193) з майновими вимогами в сумі 2 108 802,86 дол. США, що в перерахунку за курсом Національного Банку України становило 7 226 867,40 грн.

- ухвалою арбітражного суду Київської області від 01.03.99 зі справи N 19/3б-99 визнано майнові вимоги Банку до Птахофабрики в сумі 7 226 867,40 грн.;

- постановою арбітражного суду Київської області від 20.09.2000 зі справи N 19/3б-99 Птахофабрику визнано банкрутом, а Банк визначено одним з її ліквідаторів;

- ПП "ЮФ "Захист" зазначає, що в результаті його правової допомоги рішенням арбітражного суду м. Києва від 27.04.2001 зі справи N 5/170 (т.1, а.с. 71-73) визнано недійсним Договір позики та було проведено реституцію, внаслідок чого Птахофабрика заощадила за Договором позики 1 510 983,84 дол. США;

- із зазначеного рішення арбітражного суду м. Києва зі справи N 5/170 вбачається, однак, що позовну вимогу стосовно проведення реституції було залишено без розгляду;

- 18.06.2003 між Птахофабрикою та її кредиторами укладено мирову угоду, за якою заборгованість Птахофабрики перед кредитором - Банком, що його ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2003 зі справи N 19/3б-99 було замінено як кредитора на товариство з обмеженою відповідальністю "РозДон" (далі - ТОВ "РозДон"), в сумі 7 226 867,40 грн. погашатиметься протягом періоду часу з липня 2004 року по червень 2006 року; ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2003 зі справи N 19/3б-99 зазначену мирову угоду затверджено, а провадження зі справи про банкрутство припинено;

- відтак не вбачається зменшення майнової відповідальності Птахофабрики перед кредиторами - Банком і ТОВ "РозДон", оскільки як на момент звернення Банку до арбітражного суду з заявою про визнання його кредитором майнові вимоги до Птахофабрики становили 7 226 867,40 грн., так і на момент припинення провадження зі справи про банкрутство названа сума не змінювалася, що підтверджено й висновком судово-бухгалтерської експертизи (т.2, а.с. 6-8); оскільки розмір заборгованості не змінився, то господарська операція (дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів або зобов'язань) здійснена не була, а тому акт виконаних робіт від 16.07.2001 не може бути належним доказом надання ПП "ЮФ "Захист" Птахофабриці юридичних послуг відповідно до Угоди;

- господарський суд неодноразово витребовував у ПП "ЮФ "Захист" документи бухгалтерського обліку щодо здійснення ним господарських операцій за відповідний період, однак таких документів не надано; Птахофабрикою господарському суду надано обігові відомості її сумарного обліку за відповідні періоди, з яких не вбачається наявності кредиторської заборгованості перед ПП "ЮФ "Захист", у зв'язку з чим позовні вимоги не доведено;

- господарським судом не взято до уваги висновок судово-бухгалтерської експертизи від 24.09.2004, оскільки цей висновок складено за результатами дослідження акта виконаних робіт, який не може вважатися належним доказом надання юридичних послуг за Угодою.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (далі - ЦК України) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відносини сторін у даній справі є цивільними, виникли до набрання чинності ЦК України ( 435-15 ) (до 01.01.2004) і продовжують існувати після набрання ним чинності, а отже, до цих відносин застосовуються положення ЦК України.

Відповідно до статті 509 ЦК України ( 435-15 ):

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

- зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу ( 435-15 ), в тому числі з договорів та інших правочинів.

Згідно із статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що відносини сторін у справі, які виникли у зв'язку з укладенням Угоди, підпадають під ознаки цивільно-правового зобов'язання, за яким одна сторона (ПП "ЮФ "Захист") зобов'язалася надавати іншій стороні - Птахофабриці платні юридичні послуги (юридичну допомогу) з певних питань, а Птахофабрика - приймати результати відповідної діяльності контрагента та проводити оплату послуг.

В силу зазначеного зобов'язання ПП "ЮФ "Захист" має право вимагати від Птахофабрики виконання її обов'язку, в тому числі щодо оплати.

Попередніми судовими інстанціями встановлено факт підписання сторонами акта виконання певних робіт (надання юридичних послуг з боку ПП "ЮФ "Захист" Птахофабриці) згідно з Угодою, однак відповідний документ не був ними прийнятий як належний доказ на підтвердження позовних вимог з огляду на приписи статті 1 і частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), а саме:

- первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

- зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;

- інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо;

- господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до преамбули названого Закону ( 996-14 ) він визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Даний Закон не є актом цивільного законодавства, не регулює відносин, що склалися між сторонами у зв'язку з укладенням та виконанням Угоди, а питання щодо ведення сторонами бухгалтерського обліку господарських операцій взагалі не є предметом доказування в даній справі, до якого входять обставини, пов'язані з наданням (чи ненаданням) позивачем юридичних послуг (допомоги) відповідачеві. Проте, безпідставно застосувавши до відносин сторін зі справи зазначені приписи Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (і не застосувавши норми ЦК України), господарські суди у вирішенні даного спору зазначених обставин не встановили, не з'ясували, до якого виду договірних зобов'язань (підрозділ 1 розділу III ЦК України ( 435-15 ) відноситься укладена сторонами Угода, не здійснили оцінки наявних у матеріалах справи відповідних доказів, поданих на підтвердження здійснення позивачем юридичних дій від імені та за завданням відповідача шляхом надання йому юридичних послуг, зокрема, шляхом представництва в суді, складання процесуальних документів тощо.

Відтак попередні судові інстанції припустилися порушення вимог частини першої статті 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Що ж до посилання скаржника на розгляд даної справи апеляційним господарським судом у незаконному складі суду, то його не може бути взято до уваги з урахуванням такого.

Скаржником зазначено, що колегією суддів місцевого господарського суду за участю судді Андрейцевої Г.М. винесено ухвали від 06.04.2004 та від 13.04.2004 (у скарзі помилково вказано - 2005 року) та за її ж участю апеляційною інстанцією прийнято постанову зі справи. Однак згаданими ухвалами спір не вирішувався по суті (перша з них стосується прийняття справи господарським судом до провадження, друга - відкладення розгляду справи), вони не перевірялися (і не могли бути перевірити чи скасовані) в апеляційному чи касаційному порядку, і отже, участь у винесенні цих ухвал судді Андрейцевої Г.М. не перешкоджала розглядові нею у складі колегії суддів апеляційної скарги з даної справи.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "ЮФ "Захист" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 05.07.2005 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.02.2006 зі справи N 19/7-04 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Суддя В.Селіваненко

Суддя В.Джунь

Суддя Б.Львов