Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2005 Справа N 195/3-2003/16

( ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П., розглянувши касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову від 29.09.2004 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі N 195/3-2003/16 господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Р.Рено В.І. Україна" До Броварської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за участю представників сторін: позивача - не з'явилися; відповідача - Ковтун В.І. (за довіреністю), Гордон З.А. (за довіреністю), Фесюк О.Т. (за довіреністю); ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Р. Рено В.І. Україна", с. Погреби Броварського району, до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за N 0000152302/0 від 17.12.2002 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.07.2004 р., яке залишене без змін постановою від 29.09.2004 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду, позовні вимоги були задоволенні повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області N 0000152302/0 від 17.12.2002 р. про визначення суми податкового зобов'язання ТОВ "С.Т.Р. Рено В.І. Україна" у вигляді штрафу у розмірі 41412,93 грн. та стягнуто з Броварської ОДПІ Київської області на користь ТОВ "С.Т.Р. Рено В.І. Україна" 85 грн. по сплаті держмита та 118 грн. по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідачем, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області, подано касаційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову від 29.09.2004 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Київської області від 02.07.2004 р., а в позові відмовити.

Справа розглядається по суті колегією суддів у постійному складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореною розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.2004.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області було проведено перевірку ТзОВ "С.Т.Р.Рено В.І.України", с. Погреби Броварського району, з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.10.2001 р. по 01.10.2002 р.

За наслідками перевірки складено акт N 105/23-6 від 17.12.2002 р. та відповідно до пп. "г" п. 4.2.2 ст. 4 Закону України N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 2 ст. 16 Декрету КМУ N 15-93 ( 15-93 ) від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" прийнято податкове повідомлення-рішення N 0000152302/0 від 17.12.2002 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 41412,93 грн. за порушення статті 7 Декрету КМУ N 15-93 від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Перевіркою встановлено, що між ТзОВ "С.Т.Р.Рено В.І.України" та нерезидентом (фізичною особою) Хосе Антоніо Рамос Дель Барио (Іспанія, м. Валенсія, Пласа Уперта Дель Соль N 3, паспорт N 091865) укладений зовнішньоекономічний договір N 1 від 02.01.2002 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Такі перевезення були здійснені згідно з замовленнями N Т02/0102 від 22.01.2002 р.; N Т04/0102 від 30.01.2002 р.; N Т08/0102 від 15.02.2002 р. N Т175/0901, всього на суму 41412,93 грн. Розрахунки за надані послуги нерезидентом проводились шляхом зарахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок ТзОВ "С.Т.Р.Рено В.І.України", крім того частину коштів було внесено в касу підприємства через ЕККА.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно ст. 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" N 959-XII ( 959-12 ) від 16.04.91 р. всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Відповідно п. 3.3 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно п. 4.13 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 26.03.98 р. N 119 ( z0245-98 ), на території України сплата резидентами та нерезидентами зборів та здійснення платежів готівкою у випадках, не передбачених цими Правилами, проводиться у гривнях, а за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті (пункт 4.12 в редакції постанови Національного банку N 357 ( z0781-01 ) від 20.08.2001 р.).

Отже, платіжна операція, здійснена нерезидентом (фізичною особою Хосе Антоніо Рамос Дель Баріо (Іспанія, м. Валенсія, Пласа Уперта Дель Соль N 3, паспорт N 091865) за договором N 1 від 02.01.2002 р. відповідає ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", п. 3.3 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 р. N 2346-III ( 2346-14 ), п. 4.13 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України ( z0245-98 ).

Проте, відповідно ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торгівельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Декрету ( 15-93 ) здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Разом з цим, згідно частиною 4 ст. 5 зазначеного Декрету ( 15-93 ), індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, та визначено виключний перелік операцій, що потребують індивідуальних ліцензій. До вказаного переліку не включено операції з розрахунків у валюті України між резидентами та нерезидентами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, виходячи з неоднозначного тлумачення ч. 4 ст. 5 та ч. 3 ст. 7 Декрету ( 15-93 ), направив запит до Національного банку України, в якому просив повідомити, чи необхідно отримувати таку ліцензію на здійснення разових операцій у валюті України з фізичною особою - нерезидентом, і яким нормативним актом передбачено порядок її отримання.

Листом від 29.01.2003 р. N 22-313/481 Національний банк України роз'яснив позивачу, що готівкові розрахунки у валюті України між резидентом та фізичною особою - нерезидентом на території України регламентуються постановою Правління національного банку України від 26.03.98 р. N 119 ( z0245-98 ), зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 15.04.98 р. N 245/2685, якою затверджено Правила використання готівкової іноземної валюти на території України. Зокрема, Національний банк України зазначив, що у розділі 2 Правил визначено перелік випадків, у яких у розрахунках між резидентами та нерезидентами дозволяється використовувати іноземну валюту, і що відповідно до п. 4.13 Правил "на території України вищевказана оплата повинна проводитись або у гривнах, для чого отримання індивідуальної ліцензії не вимагається, або в іноземній валюті за умови отримання індивідуальної ліцензії. У разі проведення розрахунків у безготівковій формі необхідно керуватися ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ), яка визначає гривню єдиним законним засобом платежу на території України. В цьому випадку одержання індивідуальної ліцензії НБУ також не вимагається.

Беручи до уваги вищенаведене та враховуючи відсутність підстав та порядку отримання індивідуальних ліцензій для здійснення на території України разових розрахунків у валюті України між резидентом України та фізичною особою - нерезидентом за отримані товари, роботи, послуги, колегія суддів дійшла висновку, що податкова інспекція необґрунтовано застосувала до позивача штрафні санкції, визначені спірним податковим повідомленням-рішенням.

З огляду на викладене, постанова від 29.09.2004 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга податкової інспекції - без задоволення.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в судовому засіданні за згодою сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову від 29.09.2004 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі N 195/3-2003/16 господарського суду Київської області залишити без змін.