Тип: Лист
№ 19-50-1705
Дата: 14 червня 2004 р.
Статус: Не визначено
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ЛИСТ
14.06.2004 N 19-50-1705
Щодо надання роз'яснень
У Міністерстві юстиції України розглянуто листа <...> щодо надання роз'яснень деяких аспектів цивільного законодавства та повідомляється наступне.
З 1 січня 2004 року набув чинності Цивільний кодекс України ( 435-15 ) від 16 січня 2003 року.
Згідно із статтею 1029 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Відповідно до статті 1032 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) установником управління є власник майна.
Статтею 67 Господарського кодексу України ( 436-15 ), який набув чинності з 1 січня 2004 року, встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно із частиною третьою статті 74 Господарського кодексу України ( 436-15 ) майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Визначення поняття "господарське відання" закріплено в статті 136 Господарського кодексу України ( 436-15 ) та характеризується як речове право суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 75 Господарського кодексу України ( 436-15 ) державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.
Види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом (частина п'ята статті 141 Господарського кодексу України ( 436-15 ).
Частиною другою статті 73 Господарського кодексу України ( 436-15 ) встановлено, що орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Окрім того, відповідно до абзацу п'ятого пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року N 8-92 ( 8-92 ) "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна.
Враховуючи вищенаведене, вважаємо, що державне підприємство може виступати установником управління майном, що перебуває у його повному господарському віданні за попередньою згодою органу, до сфери управління якого належить підприємство.
Перший заступник Міністра у зв'язках з Верховною Радою України В.Ф.Супрун