Про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2007 Справа N 16/17-07(21/559)

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13.09.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Невдашенко Л.П.

суддів: Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 року

у справі N 16/17-07(21/559) господарського суду Дніпропетровської області

за позовом ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод"

до

- ВАТ "Укртелеком"

- Центру електрозв'язку N 9 Дніпропетровської філії ВАТ "Укртелеком"

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

позивача - Шалигін П.Є.

відповідача-1 - не з'явились,

відповідача-2 - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2007 р. у справі N 16/17-07(21/559) (суддя: Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 р. (судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) у задоволенні позовних вимог до ВАТ "Укртелеком" відмовлено. Припинено провадження у справі стосовно вимог до Центру електрозв'язку N 9 Дніпропетровської філії ВАТ "Укртелеком" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ).

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просив її скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановив господарський суд, в 2005 р. ВАТ "Укртелеком" здійснило будівництво з'єднувальної лінії АТС 20-ВМ-3. Частина кабелю зв'язку довжиною 152 метри була прокладена з використанням телефонної каналізації між каналізаційними колодязями N 1 та N 3 (через залізничні колії в районі станції Павлоград-1). Всі роботи виконувались на підставі робочого проекту "Будівництво цифрової АТС у м. Павлограді". Зазначений проект пройшов усі необхідні погодження.

Крім того, відповідач отримав комплексний висновок від 15.10.2003 р. N 930-1491 по робочому проекту будівництва цифрової АТС у м. Павлограді Дніпропетровської обл., виконаний ДП "Дніпропетровська обласна служба української інвестиційної експертизи". Водночас, відповідач отримав дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Павлограда на виконання будівельних робіт N 10 від 04.04.2005 р.

Вважаючи, що телефонний каналізаційний канал належить позивачу на праві власності, останній заявив позов про визнання дій відповідачів щодо прокладення кабелю оптичного ВОЛЗ, який прокладено у районі залізничної станції Павлоград-1, довжиною 152 м неправомірними і зобов'язати відповідачів відновити становище, яке існувало до порушення майнових прав позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

В силу ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У якості доказу наявності права власності позивач зазначив акт приймання замовником від підрядника будівельно-монтажних робіт від 21.08.1972 р. Крім того, позивач надав акт від 26.05.1972 р. на приховані роботи.

Згідно ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарські суди прийшли до висновку про те, що надані позивачем акти не встановлюють права власності позивача на спірні каналізаційні колодязі. Крім того, зазначені акти не містять найменування замовника, не скріплені печатками, повноваження представників, які підписували акти невідомі. Будь-які інші докази, які підтверджують право власності позивача на спірне майно надані не були.

За таких обставин, господарські суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог до відповідача-1.

Оскільки відповідач-2 не є юридичною особою, що підтверджується довідкою N 4251 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, то місцевий господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі відносно відповідача-2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ).

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційним господарським судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови не вбачається.

Крім того, відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 року у справі N 16/17-07(21/559) залишити без змін.

Головуючий, суддя Л.Невдашенко

Судді М.Михайлюк Н.Дунаєвська