Про виселення

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2006 N 30-16/432-04-11492 (16/120-05-2515)

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: Головуючого Шицького І.Б., Суддів: Барбари В.П., Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на постанову Вищого господарського суду України від 2 лютого 2006 року в справі N 30-16/432-04-11492 за позовом малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" до представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання відсутності права на розірвання договору в односторонньому порядку; позовом представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" про виселення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми, ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2004 року мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - МП ТОВ) "Гетьман" звернулося до суду з позовом до представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі - Представництво) про визнання відсутності права на розірвання договору в односторонньому порядку. В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що вимоги відповідача про розірвання договору оренди нежилих приміщень, які розташовані в місті Одесі по вул. Базарній, 40, укладеного 1 червня 1997 року, в зв'язку з несплатою орендної плати в строк більше ніж три місяці, є незаконними і такими, що порушують його права орендаря.

У березні 2005 року Представництво звернулося до суду з позовом до МП ТОВ "Гетьман" про виселення із незаконно займаного приміщення та стягнення збитків і пені, посилаючись на те, що товариство належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання згідно договору оренди нежилих приміщень щодо оплати за користування об'єктом оренди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23 березня 2005 року зазначені позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням господарського суду Одеської області від 6 червня 2005 року позов МП ТОВ "Гетьман" задоволено, в задоволенні позову Представництва відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2005 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 2 лютого 2006 року, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 6 квітня 2006 року за касаційною скаргою Представництва порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 2 лютого 2006 року. Касаційна скарга обґрунтовується невідповідністю оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права, рішенням Верховного Суду України та Вищого господарського суду України з питань застосування норм матеріального права, а також різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції та відповідно рішення суду першої інстанції, Вищий господарський суд України погодився з їх висновками щодо відсутності у Представництва права розірвати в односторонньому порядку договір оренди в зв'язку з несплатою МП ТОВ "Гетьман" орендної плати за період проведення капітального ремонту об'єкту оренди.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 1 червня 1997 року між Представництвом (орендодавець) та МП ТОВ "Гетьман" (орендар) укладено договір N 6/7 оренди нежилих приміщень, які розташовані в місті Одесі по вул. Базарній, 40. Відповідно додаткового погодження до зазначеного договору строк його дії продовжено до 1 червня 2007 року.

11 серпня 2004 року Представництво направило на адресу МП ТОВ "Гетьман" пропозицію про розірвання зазначеного договору, яка обґрунтовується невиконанням останнім умов договору щодо внесення орендної плати та, як наслідок, виникненням заборгованості. При цьому Представництво запропонувало МП ТОВ "Гетьман" погасити заборгованість або розірвати договір, а в протилежному випадку Представництво попередило про можливість звернення до суду з відповідним позовом.

МП ТОВ "Гетьман", звертаючись до суду з позовом до Представництва про визнання відсутності у останнього права на розірвання договору оренди, посилалося на незаконність та необґрунтованість намірів Представництва, викладених у вищезазначеній пропозиції, а вимогу про розірвання договору оренди товариство вважає такою, що порушує його законні права орендаря.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Ураховуючи вищевикладене, а також те, що на момент звернення МП ТОВ "Гетьман" до суду із зазначеним позовом договір оренди розірвано не було, товариство продовжувало користуватися нежилими приміщеннями - об'єктами оренди і Представництво лише висловлювало наміри стосовно урегулювання питань виконання умов договору, тому зазначене дає підстав вважати про відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких, обставин судові рішення в частині задоволення позовних вимог МП ТОВ "Гетьман" підлягають скасуванню, а провадження в справі в цій частині припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

У решті судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права й підстави для їх скасування відсутні. Керуючись пунктом 11 частини І статті 80, статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата, ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 2 лютого 2006 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2005 року та рішення господарського суду Одеської області від 6 червня 2005 року в частині задоволення позовних вимог малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" скасувати, провадження в справі за позовом малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" до представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання відсутності права на розірвання договору в односторонньому порядку припинити.

У решті судові рішення залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.