Тип: Ухвала
№ К-14255/07
Дата: 03 березня 2010 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
03.03.2010 N К-14255/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого судді Черпіцької Л.Т., суддів Гончар Л.Я., Матолича С.В., Харченка В.В., Чалого С.Я., при секретарі Мерзлому Л.В., за участю представників: Державного підприємства "Одеська залізниця"- Покоржевського В.А. Національної комісії регулювання електроенергетики України - Бондарчука Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державного підприємства "Одеська залізниця" на постанову Господарського суду Одеської області від 29.01.2007 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 у справі N 5/368-06-10752-А за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" до Національної комісії регулювання електроенергетики України про скасування постанови N 1194 ( v1194227-06 ) від 21.09.2006 р., ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2006 року ДП "Одеська залізниця" звернулось з позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України про скасування постанови N 1194 ( v1194227-06 ) від 21.09.2006 про накладення на Одеську залізницю штрафу у розмірі 85000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова була прийнята на підставі акту перевірки підприємства позивача Одеським територіальним представництвом НКРЕ України N 16-Е від 11.08.2006 з метою встановлення дотримання залізницею законодавства про електроенергетику та ліцензійних умов на постачання та передачу електричної енергії. Як зазначає позивач, він має ліцензії НКРЕ України на постачання електроенергії за регульованим тарифом та на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами, однак, отримавши зазначені ліцензії за ними не працює, оскільки не проводить закупівлю електроенергії на оптовому ринку, в зв'язку з тим, що НКРЕ України відмовлено у затвердженні тарифів на електроенергію для Одеської залізниці, що є обов'язковою умовою для здійснення цієї підприємницької діяльності.
Постановою господарського суду Одеської області від 29.01.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів ДП "Одеська залізниця" звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування постанови Господарського суду Одеської області від 29.01.2007 та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 та просить винести нове рішення про задоволення позовних вимог.
Так, скаржник вважає, що Одеська залізниця не здійснює закупівлю електроенергії на Оптовому ринку електричної енергії України (надалі ОРЕЕ), що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється з боку відповідача, тобто не являється енергопостачальником, і таким чином у суду не було підстав для застосування штрафних санкції відповідно до ст. 24, 27 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) до суб'єкта господарських відносин, який не являється енергопостачальником відповідно до Закону ( 575/97-ВР ). А також зазначає, що ті обставини, що Одеська залізниця, хоч фактично й виступає в якості енергопостачальника по відношенню до приєднаних до її електромереж вторинних споживачів та населення, ця обставина не може бути законною підставою для визнання зазначеної господарської діяльності залізниці, як ліцензованої діяльності енергопостачальника, якій є таким відповідно до Закону ( 575/97-ВР ), та до якого, у випадку порушення ним правил здійснення цієї діяльності, можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, передбачені ч. 3 ст. 27 Закону ( 575/97-ВР ), відповідно до ст. 24 Закону ( 575/97-ВР ).
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій Одеським територіальним представництвом НКРЕ України була проведена перевірка підприємства позивача щодо дотримання ліцензіатом законодавства про електроенергетику та ліцензійних умов, за наслідками якої складений акт N 16-Е від 11.08.2006 в якому зафіксовані виявлені порушення, а саме: абз. 1 ст. 13 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) в частині здійснення підприємницької діяльності з постачання та передачі електричної енергії за умови відсутності встановлених НКРЕ тарифів; абз. 1 ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) в частині розрахунків споживачів за використану електроенергію не на рахунок зі спеціальним режимом використання; п. 3.1.1 Умов та Правил з передачі ( z0408-96 ) та постачання електроенергії за регульованим тарифом ( z0433-96 ) в частині ненадання статистичної звітності; п. 2.11 Умов та Правил з передачі електричної енергії ( z0408-96 ) та п. 2.12 Умов та правил з постачання електричної енергії за регульованим тарифом ( z0433-96 ) в частині не надання письмових звітів щодо нездійснення перехресного субсидіювання та не зловживання своїм монопольним становищем; п. 3.4.1 Умов та правил з постачання електричної енергії ( z0433-96 ) та п. 3.5.1 Умов та правил з передачі електричної енергії ( z0408-96 ), а саме; п. 6 п. 6.3 Правил користування електроенергією ( z0417-96 ) в частині плати субспоживачів за електричну енергію на розрахунковий рахунок основного споживача; п. 5 п. 5.2 Правил користування електроенергією ( z0417-96 ) в частині не відповідності договорів на постачання електроенергії та спільне використання технологічних мереж основного споживача типовим договорам; п. 6 пп. 6.30, 6.32 в частині складання єдиного кошторису витрат, а не включення фактично обґрунтованих витрат кожного субспоживача.
На підставі акту N 16-Е була прийнята постанова N 1194 ( v1194227-06 ) від 21.09.2006 про накладення штрафу на Одеську залізницю за порушення ліцензійних умов з постачання і передачі електричної енергії.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) у разі порушення енергопостачальником, який здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, умов і правил здійснення ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії та інших обов'язків, передбачених цим Законом ( 575/97-ВР ), враховуючи зобов'язання щодо забезпечення захисту прав споживачів електричної енергії та проведення розрахунків за закуплену енергопостачальником електричну енергію, а також із суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює передачу належної енергопостачальнику електричної енергії, НКРЕ України застосовує до такого енергопостачальника санкції, у тому числі у вигляді застереження та штрафу.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) та абзацу третього пункту 2 Положення про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.99 N 1312 ( 1312-99-п ) (далі - Положення), суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за правопорушення в електроенергетиці - порушення умов ліцензій у вигляді штрафу у розмірі, до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 15 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) визначено, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Тотожні вимоги встановлені п. 6.3 Правил користування електроенергією ( z0417-96 ) де визначено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Пунктом 2.7 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом ( z0433-96 ) встановлено, що ліцензіат повинен закуповувати електроенергію на Оптовому ринку електричної енергії Українки відповідно до умов його діяльності. Крім того, ліцензіат укладає договір купівлі-продажу електричної енергії з оптовим постачальником електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії. Таким договором є ДЧОРЕ, а оптовим постачальником. відповідно до положень Умов та Правил ( z0433-96 ) та ДЧОРЕ є Державне підприємство "Енергоринок".
Оскільки грошові кошти, які сплачувались споживачами електроенергії, відповідно до договорів укладених з позивачем, за спожиту електроенергію перераховувались на поточний рахунок Одеської залізниці, а не на рахунок зі спеціальним режимом використання, то судами вірно зроблений висновок про те, що позивач веде підприємницьку діяльність з постачання та передачі електроенергії, хоча його діяльність за своїми ознаками і не спрямована на одержання прибутку. Тобто ДП "Одеська залізниця" виступає енергопостачальником та здійснює постачання електроенергії, що є істотним порушенням вимог Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) та Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ).
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів про те, що позивач фактично є постачальником електричної енергії для своїх споживачів, незважаючи на те, що відповідно до укладених договорів з іншими постачальниками електричної енергії діє як основний споживач, що є порушенням положень Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ).
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій у споживачів позивача відсутні відповідні договори з постачальниками електричної енергії, а є лише договір укладений з ДП "Одеська залізниця" та договори про сумісне використання електромереж. Судами правильно зроблений висновок про невідповідність зазначених договорів типовим договорам, оскільки пунктом 5.2 Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ) встановлено, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору. При цьому згаданим пунктом передбачено, що умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил ( z0417-96 ), є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.
Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову, суди правомірно виходили з того, що позивачем не було доведено виконання належним чином вимог Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами N 15 ( z0408-96 ) від 13.06.96, Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) та Правил користування електроенергією ( z0417-96 ), або спростовано факти, які були встановлені відповідачем під час здійснення перевірки та при прийнятті оскаржуваної постанови.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) підстави для їх скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеської залізниці" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Одеської області від 29.01.2007 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст. ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ).
Головуючий суддя Л.Т.Черпіцька
Судді: Л.Я.Гончар С.В.Матолич В.В.Харченко С.Я.Чалий