Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2007 Справа N 28/140(5/285)

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.06.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т.Дроботової - головуючого, Н.Волковицької, Л.Рогач

за участю представників:

позивача Труш В.А. - довіреність від 10.11.2005 р.

відповідача Зиненко О.В. - довіреність від 03.01.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпроенерго" в особі "Дніпропетровських міських електричних мереж"

на постанову від 22.11.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі N 28/140(5/285) господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпроенерго" в особі "Дніпропетровських міських електричних мереж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс - Клуб"

про стягнення 6263,48 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2005 року ВАТ ДЕК "Дніпрообленерго" в особі "Дніпропетровських міських електричних мереж" звернулося з позовом до ТОВ "Баланс - клуб" про стягнення заборгованості зі сплати п'ятикратної вартості перевищення договірної величини (об'єму) спожитої активної електроенергії в сумі 6263,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов договору N 666 від 10.07.2002 р. на постачання електричної енергії, відповідач в повному обсязі не оплатив спожиту ним у вересні 2004 р. електричну енергію, а тому згідно статті 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) зобов'язаний сплатити енергопостачальній організації п'ятикратну вартість фактично спожитої і договірної величини, скоригованої до рівня оплаченої, що складає 6263,48 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2005 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2005 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2006 судові рішення у справі скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2006 (суддя Манько Г.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі, а саме, стягнуто з ТОВ "Баланс - Клуб" на користь позивача заборгованість у сумі 6263,48 грн.

Рішення мотивоване тим, що оплату спожитої у вересні 2004 року електроенергії відповідачем здійснено 04.07.2005, а при перевищенні скоригованої договірної величини споживання електроенергії споживач несе відповідальність згідно статті 26 Закону України "Про електроенергію" ( 575/97-ВР ), тому позовні вимоги визнані судом обґрунтованими.

За апеляційною скаргою ТОВ "Баланс - Клуб" Дніпропетровський апеляційний господарський суд, переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області в апеляційному порядку, постановою від 22.11.2006 скасував його, в позові відмовив.

Мотивуючи постанову господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача не було підстав для проведення коригування договірної величини споживання електричної енергії, оскільки на момент проведення коригування вартість електричної енергії, спожитої відповідачем у вересні 2004 року, була оплачена ним у повному обсязі, у зв'язку з чим застосування відповідальності, передбаченої статтею 26 Закону України "Про електроенергію" ( 575/97-ВР ) являється необґрунтованим.

При цьому, судом апеляційної інстанції визнано помилковим висновок господарського суду про оплату відповідачем спожитої електроенергії 04.07.2005 року, оскільки вказана дата є датою видачі банком копії платіжного доручення N 1931.

ВАТ ДЕК "Дніпрообленерго" в особі "Дніпропетровських міських електричних мереж" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а рішення від 20.06.2006 господарського суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що відповідно до пункту 5.3 Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ) (в редакції, чинній у спірний період) та пункту 3 додатку N 1 від 09.02.2004 р. до договору постачальник за підсумками розрахункового періоду коригує договірну величину споживання до рівня фактично сплаченої за цей період величини її споживання, тобто на наступний день після закінчення розрахункового періоду Постачальник коригує договірну величину до рівня фактичної оплати.

Відповідно до пункту 4.2 договору розрахунковий період встановлювався з 7 числа місяця по 7 число наступного за розрахунковим, тобто постачальник 8-го числа здійснив коригування договірної величини електроспоживання до рівня фактичної оплати за цей період. А повідомлення про коригування договірної величини за вересень 2004 року від 20.10.2005 має інформаційний характер, а не нормативний, як це визнано судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами першої та апеляційної під час розгляду справи, між сторонами 10.07.2002 р. був укладений договір N 666 на постачання електричної енергії для споживачів Дніпропетровської області.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався поставляти електричну електроенергію відповідачу, який в свою чергу повинен приймати її і здійснювати сплату згідно умов договору.

На підставі додатку N 1 від 09.02.2004 р. до договору N 666 від 10.07.2002 р. сторони погодили обсяг договірних величин споживання електричної енергії, зокрема на вересень 2004 р. в кількості 15.24 тис. кВт/год.

Також цим доповненням до договору сторони домовились, що за підсумками розрахункового періоду постачальником електроенергії коригується тільки договірна величина споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої за цей період величини її споживання.

Порядок розрахунків за спожиту електроенергію сторонами був встановлений таким, що попередня оплата здійснюється в наступному порядку:

- до першої, другої і третьої щотижневої середи розрахункового місяця споживач оплачує за кожний тиждень 30%;

- з третьої до четвертої середи 10% вартості заявленого на розрахунковий місяць обсягу споживання електроенергії;

- остаточний розрахунок здійснюється за фактично спожиту електроенергію у розрахунковому місяці у строк до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Укладаючи договір від 10.07.2002 р. на користування електричною енергією, сторони обумовили, що крім цього договору їх відносини регулюються чинним законодавством України.

Таким законодавством, що регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею постачанням і використанням електричної енергії є Закон України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ), Порядок постачання електричної енергії споживачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 475 ( 475-2002-п ) від 09.04.2002 р., Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ N 28 ( z0417-96 ) від 31.07.1996 р.

Вищевказаними підзаконними актами запроваджено регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення граничних величин її споживання і передбачено, що граничні величини споживання та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором; повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.

За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання (п. 11 Порядку ( 475-2002-п ) і відповідно до п. 5.3 Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ) є договірною.

Відповідно до пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам ( 475-2002-п ), у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності, споживачі несуть відповідальність, що визначена згідно з частинами п'ятою та шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ).

Пунктом 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (в редакції, чинній на момент прийняття судового рішення) передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації державної і комунальної форм власності) у випадках споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

За приписами пункту 5.3 вищезазначених Правил ( z0417-96 ) (в редакції чинної у спірний період) встановлено, що коригування постачальником договірної (граничної величини) споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії здійснюється за підсумками розрахункового періоду, тобто кількість фактично оплаченої за розрахунковий період електричної енергії визначається на момент проведення коригування, оскільки п'ятикратна вартість різниці фактично спожитої договірної величини є відповідальністю за споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, а не відповідальністю за прострочку оплати спожитої електроенергії (за порушення строку оплати договором передбачена відповідальність у вигляді пені).

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення апеляційного провадження судом було встановлено, що оплата спожитої електроенергії за вересень 2004 року здійснено відповідачем 20.10.2004 р. платіжним дорученням N 1931 у сумі 1879,04 грн.

21.10.2004 р. позивачем направлено відповідачу повідомлення N 8-636 про коригування договірних (граничних) величин (обсягів) спожитої електроенергії, а 28.10.2004 р. - складено акт N 8-636 про перевищення договірних величин спожитої електроенергії за вересень 2004 р. та надіслано відповідачу рахунок за перебіг ліміту, відповідно до якого сплаті за вересень 2004 р. підлягає сума 6263,48 грн.

А тому, беручи до уваги встановлені під час здійснення апеляційного провадження обставини, судова колегія вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки у позивача не було підстав для проведення коригування договірної величини споживання електричної енергії, так як на момент проведення коригування вартість електричної енергії, спожитої відповідачем у вересні 2004 року, була оплачена ним у повному обсязі, у зв'язку з чим застосування відповідальності, передбаченої статтею 26 Закону України "Про електроенергію" ( 575/97-ВР ) є необґрунтованим.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. у справі N 28/140(5/285) господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпроенерго" в особі "Дніпропетровських міських електричних мереж" без задоволення.

Головуючий Т.Дроботова

Судді Н.Волковицька Л.Рогач