Тип: Постанова
№ 2-15/13261-2004
Дата: 12 квітня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N 2-15/13261-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства "Механізована колона N 63 відкритого акціонерного товариства "Південелектромережбуд", м. Сімферополь (далі - ДП "Механізована колона N 63")
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11-29.11.2004
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.02.2005
зі справи N 2-15/13261-2004
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь (далі - відділення ФСЗІ)
до ДП "Механізована колона N 63"
про стягнення штрафних санкцій у сумі 4 700 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2003 році.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2004 (суддя Дадинська Т.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2005 (колегія суддів у складі: Маслова З.Д. - головуючий, судді Латинін О.А. і Заплава Л.М.), позов задоволено: стягнуто з ДП "Механізована колона N 63" на користь відділення ФСЗІ штрафні санкції у сумі 3524 грн. Зазначені рішення судових інстанцій з посиланням на приписи статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (далі - Закон) та пунктів 3 та 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 N 314 ( 314-95-п ) (далі - Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів), мотивовано тим, що ДП "Механізована колона N 63" не виконано встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2003 році.
У касаційній скарзі від 02.03.2005 ДП "Механізована колона N 63" просить Вищий господарський суд України скасувати рішення судових інстанцій по суті спору зі справи та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. Скаргу мотивовано тим, що:
ДП "Механізована колона N 63" регулярно на протязі 2003 року повідомляло звітами за формою державної статистичної звітності N 3-ПН ( z0464-98 ) міський центр зайнятості населення про наявність вільних вакантних місць, на яких можна використовувати працю інвалідів, а також про свою потребу у працівниках, однак жодного інваліда у звітний період не було направлено на підприємство відповідача;
відповідно до даних декларації ДП "Механізована колона N 63" за податком на прибуток сума збитків відповідача у звітному 2003 році становила 95,8 тис. грн.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники відділення ФСЗІ та ДП "Механізована колона N 63" в судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- відповідно до поданого ДП "Механізована колона N 63" звіту "Про зайнятість і працевлаштування інвалідів" за формою державної статистичної звітності N 10-ПІ ( v0049202-02 ) поштова - річна за 2003 рік середньооблікова чисельність штатних працівників становила у звітному періоді 68 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 3 особи (68 чол. х 4%); фактично створено робочих місць для інвалідів на підприємстві у цей період - 2, не створено - 1.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що ДП "Механізована колона N 63" не повідомляло у 2003 році органи працевлаштування інвалідів про наявність вільних робочих місць, на яких можна використовувати працю інвалідів.
Судові інстанції дійшли різних висновків щодо розміру середньої річної заробітної плати на ДП "Механізована колона N 63" у 2003 році і, відповідно, про суму штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом. Якщо судом першої інстанції визначено розмір штрафних санкцій за нестворене робоче місце, не зайняте інвалідом у цьому році, у сумі 3524 грн., то судом апеляційної інстанції - у сумі 4 700 грн.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про правомірність стягнення з ДП "Механізована колона N 63" штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону ( 875-12 ).
Судовими інстанціями недостатньо повно встановлено обставини, що входять до предмету доказування з цієї справи.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону ( 875-12 ) працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У постанові від 20.07.2004 N 04/336 зі справи N 2-23/9789-03 Верховним Судом України викладено правову позицію, згідно з якою суди мають з'ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї вини направлені не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.
Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами працевлаштування інвалідів за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДП "Механізована колона N 63" не повідомляло у 2003 році органи працевлаштування інвалідів про наявність вільних робочих місць, на яких можна використовувати працю інвалідів. Однак цим судом не зазначено, на підставі яких доказів встановлено цю обставину у справі. Скаржником стверджується, що ДП "Механізована колона N 63" регулярно на протязі 2003 року повідомляло звітами за формою державної статистичної звітності N 3-ПН ( z0464-98 ) міський центр зайнятості населення про наявність вільних робочих місць, на яких можна використовувати працю інвалідів, а також про свою потребу у працівниках. Касаційна інстанція вважає зазначений довід скаржника обгрунтованим, оскільки з'ясувати дані про інформування відповідачем органів працевлаштування про наявність на його підприємстві вільних робочих місць попередні судові інстанції могли лише дослідивши звіти за формою державної статистичної звітності N 3-ПН. Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 N 244 ( z0464-98 ): звіт за формою N 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно; ... у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до статті 5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення", для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами: ... 14 - інваліди. Оскільки судом апеляційної інстанції не зазначено в його постанові про дослідження ним звітів за формою державної статистичної звітності N 3-ПН, поданих відповідачем у 2003 році, є достатні підстави для висновку про порушення цією інстанцією правил оцінки доказів, визначених у статті 43 ГПК ( 1798-12 ). Дослідження цих звітів має бути здійснено судом першої інстанції за новим розглядом справи.
Судовими інстанціями не з'ясовано наявності чи відсутності прибутку у ДП "Механізована колона N 63" за результатами господарської діяльності у звітному 2003 році. Ця обставина входить до предмету доказування зі справи з огляду на приписи статті 20 Закону ( 875-12 ).
У частинах першій - четвертій статті 20 Закону ( 875-12 ) (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено:
"Підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону ( 875-12 ), щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом".
Верховним Судом України у постанові від 15.01.2003 N 012/03 зі справи N 4292/1-36 ( v1-36700-03 ) викладено правову позицію, відповідно до якої "на підставі частини третьої статті 20 Закону ( 875-12 ) сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання) провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів)". З огляду на цю правову позицію Верховний Суд України вимагав обов'язкового з'ясування, чи був прибуток у конкретного підприємства.
Цю обставину має бути з'ясовано судом першої інстанції за новим розглядом справи.
Відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Крім того, до предмету доказування входять фактичні дані про розмір середньої річної заробітної плати на ДП "Механізована колона N 63" у 2003 році. Судові інстанції зі справи дійшли суперечливих висновків щодо цих даних, а тому вони також підлягають перевірці судом першої інстанції за новим розглядом справи з метою усунення зазначеної суперечності у висновках.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Механізована колона N 63 відкритого акціонерного товариства "Південелектромережбуд" зі справи N 2-15/13261-2004 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2004 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2005 з цієї справи скасувати.
3. Справу N 2-15/13261-2004 передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.