Про визнання недійсним талона відмови у митному оформленні

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2005 Справа N 12/267

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Овечкіна В.Е., суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л., у відкритому судовому засіданні за участю представників: позивача - Е відповідача - С. Дем'янюк, розглянув касаційну скаргу Рівненської митниці на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2004 р. у справі N 12/267 господарського суду Рівненської області за позовом ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" до Рівненської митниці про визнання недійсним талона відмови у митному оформленні.

Рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Шарапа В.М.) від 06.08.2004 р. у справі N 12/267 позовні вимоги ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" задоволені. Визнано недійсним талон відмови N 361 від 19.07.2004 р. з моменту його прийняття.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.,) від 04.10.2004 р. у справі N 12/267 рішення господарського суду Рівненської області від 06.08.2004 р. у цій справі залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач не погодився з даним рішенням суду і звернувся з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме п. 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

19.07.2004 р. ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" звернулось до Рівненської митниці з документами для митного оформлення вантажу. Талоном N 361 від 19.07.2004 р. у митному оформленні було відмовлено посилаючись на неправомірне застосування вексельної форми сплати податку на додану вартість.

Згідно пункту 11.5 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання. Абзац 11 цього пункту зазначає, що дія пункту 11.5 не поширюється на товари, ввезені підприємствами з іноземними інвестиціями. Позивач є підприємством з іноземними інвестиціями. Згідно ст. 15 Угоди про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною ( 998_012 ), товарам, які походять з території однієї Сторони й імпортуються на територію іншої Сторони, надається не менш сприятливий режим, ніж той, який наданий подібним товарам національного походження стосовно всіх законів, правил і вимог, які впливають на їх внутрішній продаж, купівлю, розподіл або використання. Згідно ст. 3 Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про сприяння та взаємний захист інвестицій ( 826_018 ) від 10.02.93 р. встановлено:

"(1) Жодна з Договірних Сторін на своїй території не піддаватиме інвестиції або доходи інвесторів іншої Договірної Сторони режиму, що є менш сприятливим, аніж той, що вона надає інвестиціям або доходам своїх власних інвесторів, або інвестиціям чи доходам інвесторів будь-якої третьої Держави.

(2) Жодна з Договірних Сторін на своїй території не піддаватиме інвесторів іншої Договірної Сторони відносно їхнього управління, обслуговування, володіння або розпорядження своїми інвестиціями режиму, що є менш сприятливим, аніж той, що вона надає своїм власним інвесторам або інвесторам будь-якої третьої Держави.

Для уникнення сумнівів стверджується, що режим, обумовлений у пунктах (1) і (2), вказаних вище, застосовуватиметься до положень Статей 1-11 цієї Угоди".

Міжнародна угода в силу ст. 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) має пріоритет над нормами внутрішнього законодавства.

Як вбачається з зазначених вище Угод, Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що позивач при ввезенні товарів в Україну має право надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9 ГПК України ( 1798-12 ), ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2004 р. у справі N 12/267 та рішення господарського суду Рівненської області від 06.08.2004 р. у справі N 12/267 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.