Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2007 Справа N 1-12/577-06-12841

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.07.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Ходаківської І.П.

судді: Данилова Т.Б., Савенко Г.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги спільного підприємства "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю

у справі господарського суду Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 12.03.2007 року

за позовом спільного підприємства "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю

до державного підприємства "Одеська залізниця"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2006 року спільне підприємство "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення перебору провізної плати у розмірі 1673 грн., яку йому було нараховано і ним сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено діючими нормативно-правовими актами.

07.03.2007 р. відповідною заявою Позивач зменшив розмір позовних вимог та попросив стягнути 989,50 грн. перебору провізної плати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.03.2007 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на пропуск скороченого шестимісячного строку позовної давності для подання позову до перевізника державного підприємства "Одеська залізниця".

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не переглядалося.

У касаційні скарзі позивач посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неправильну правову оцінку обрахування строку позовної давності до перевізника і просить рішення суду скасувати, постановивши нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні суду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі укладеного договору про організацію перевезень вантажів згідно квитанції про прийняття вантажу N 40772684 державне підприємство "Одеська залізниця" прийняло 05.04.2006 р. від спільного підприємства "Вітмарк-Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до перевезення вантаж - 40 122 кг соків фруктових в асортименті.

У цьому зв'язку спільне підприємство "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю оплатило на користь державного підприємства "Одеська залізниця" провізну плату в сумі 3 040,00 грн.

Згідно заявлених позовних вимог спільне підприємство "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю ставить питання про стягнення з державного підприємства "Одеська залізниця" надмірно сплаченої провізної плати 989,50 грн.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України ( 436-15 ) встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом ( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

В силу положень частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України ( 436-15 ) встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відмовляючи у задоволенні позову до державного підприємства "Одеська залізниця", суд послався на статтю 136 Статуту залізниць України ( 457-98-п ), відповідно до якої позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статтю 134 цього Статуту, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову, а саме, дати отримання спільним підприємством "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю від державного підприємства "Одеська залізниця" квитанції про приймання вантажу до перевезення.

Звертаючись до суду з даним позовом, спільне підприємство "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю цей строк пропустило.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин та враховуючи, що господарським судом досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу спільного підприємства "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2007 у справі N 1-12/577-06-12841 залишити без змін.

Головуючий І.П Ходаківська

Судді Т.Б.Данилова Г.В.Савенко