Про визнання недійсним рішення в частині застосування штрафних санкцій

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2005 Справа N 25/126а

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Полякова Б.М.

суддів - Ткаченко Н.Г. Продаєвич Л.В.

за участю представника ДП "Будівельник" ЗАТ "АрмРосгазпром" - Молчанової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Будівельник" Закритого акціонерного товариства "АрмРосгазпром"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2004 р. по справі N 25/126а за позовом Дочірнього підприємства "Будівельник" Закритого акціонерного товариства "АрмРосгазпром" до Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове про визнання недійсним рішення N 38 від 12.11.2003 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 73500,64 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ДП "Будівельник" ЗАТ "АрмРосгазпром" 17.12.2003 р. звернувся з позовом до господарського суду до УПФ України в м. Селидове про визнання недійсним рішення N 38 від 12.11.2003 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання в частині стягнення 73500,64 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08 червня 2004 р. по справі N 25/126а /суддя І.А. Бойко/ позов задоволено в повному обсязі, на користь позивача з відповідача стягнуто 73500,64 грн. - штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання;

85 грн. - державного мита; 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2004 р. по справі N 25/126а /судді: Москальова І.В., Алеєва І.В,. Волков Р.В./ рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2004 р. скасоване, в задоволенні позовних вимог ДП "Будівельник" ЗАТ "АрмРосгазпром" відмовлено.

В касаційній скарзі позивач - ДП "Будівельник" ЗАТ "АрмРосгазпром" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2004 р., так як вона постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2004 р. залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами попередніх інстанцій, ДП "Будівельник" ЗАТ "АрмРосгазпром" є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідачем з 27.09.2003 р. по 17.10.2003 р. була проведена перевірка діяльності ДП "Будівельник" ЗАТ "АрмРосгазпром" з питання правильності нарахування та своєчасності сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за період з 01.03.001 р. по 31.08.2003 р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт N 05-47-01-539 від 17.10.2003 р.

На підставі акту перевірки УПФ України в м. Селидове було прийнято рішення N 38 від 12.11.2003 р. про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 79678,36 грн. на підставі п.п.17.1.7 п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) за затримку сплати узгодженої суми зобов'язання із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій виходив з того, що на момент проведення перевірки з 27.09.2003 р. по 17.10.2003 р., підписання акту перевірки та винесення спірного рішення від 12.11.2004 р. органи пенсійного фонду України відповідно до п.п.2.1. ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) є контролюючими органами стосовно внесків до Пенсійного фонду України. Підпунктом 2.2.1. ст.2 вищевказаного Закону передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом. Що ж до повноважень контролюючих органів, які здійснюють процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків і не є податковими, то такі органи на підставі п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону надсилають відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Отже, господарський суд Донецької області дійшов до висновку, що у період винесення спірного рішення відповідач мав надіслати до податкового органу відповідне подання, а останній - винести надіслати відповідачу податкову вимогу.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем був пропущений строк позовної давності, передбачений п.15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), оскільки у рішенні відповідача визначено про застосування до позивача штрафних санкцій за затримку на 2560 календарних днів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, Донецький апеляційний господарський суд виходив з того, що спір між сторонами стосується об'єкту нарахування штрафних санкцій, а саме, яка сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинна бути взята до розрахунку штрафних санкцій, за вимогами п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), як сума податкового зобов'язання, визначеного у рядках 3 і 5 або у рядках 7 і 14 "Розрахунку зобов'язань із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( z0998-01 );

що форма "розрахунку зобов'язань із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування" та порядок його заповнення протягом січня 2002 р. - липня 2003 р. був врегульований нормами чинної на час на той час Інструкції "Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України", затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України 19.10.2001 р. N 16-6 ( z0998-01 ), відповідно до п.13.10 якої, платники щомісячно складають у двох примірниках розрахунок зобов'язання зі сплати боргу на обов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми зобов'язань за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції; платники збору, які мають заборгованість з виплати заробітної плати до розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування подають додаток про обчислення належної до сплати суми, що зазначається у рядку 7 розрахунку. Рядок 14 Загальна сума зобов'язання включає суму рядків 7-13.;

що штрафні санкції відповідачем застосовані за несвоєчасну сплату суми податкового зобов'язання із збору, визначеного самостійно позивачем у рядку 7 вищезазначених розрахунків ( z0998-01 ), про що свідчать додані до матеріалів справи Розрахунки зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з січня 2002 р. по липень 2003 р. (т.2 арк. справи 29-47);

що відповідно до п.17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах встановлених цією статтею;

що позивачем не було доведено факт сплати суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначених самостійно ним, як платником збору у розрахунках, у строки, визначені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 );

що згідно зі ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент прийняття спірного рішення органи Пенсійного Фонду України відповідно до п.п.2.1.2 п.2.1 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) також визнавались контролюючими органами стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, до повноважень яких, відповідно до вимог п.17.1. ст. 17 вищезазначеного Закону, віднесено застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства до платників податків.

Згідно ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) збори до Пенсійного Фонду України віднесено до загальнообов'язкових зборів. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлений законом термін.

Відповідно до Положення "Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. N 8-2 ( z0442-02 ), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за N 442/6730, Управління Пенсійного фонду України входить в систему органів Пенсійного фонду України та є юридичною особою.

Згідно з ч. 5 п.7 Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 р. N 121/2001 ( 121/2001 ) та п.7 ст. 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) Пенсійний фонд України має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Частиною 8 п.3 ст. 106 вищевказаного Закону ( 1058-15 ) передбачено право звернення органу Пенсійного фонду до суду загальної юрисдикції, чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій, дослідивши всі в сукупності обставини справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, прийшов до обґрунтованого висновку, що оскільки штрафні санкції застосовані відповідачем за рішенням N 38 від 12.11.2003 р. відповідно до вимог п.п.2.1.2. п.2.1. ст. 2, п.4.1.4 п.4.1., п.5.3 ст. 5, п.п.17.1.7 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), то позовні вимоги ДП "Будівельник" ЗАТ "АрмРосгазпром" задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2004 р. постановлена у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній апеляційній постанові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Будівельник" Закритого акціонерного товариства "АрмРосгазпром" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2004 р. по справі N 25/126а залишити без змін.