Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2004 Справа N 2-7/1253-2004

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В.

суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову від 27.04.2004 Севастопольського апеляційного Господарського суду

за позовом Федерального державного унітарного підприємства "Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В.Хрунічева"

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Мікліна М.І. дов. N 103/01.

від відповідача: не з'явились, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Федеральним державним унітарним підприємством "Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В.Хрунічева" у грудні 2003 року заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.07.2003 N 0002072303/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання на суму 650,95 грн. штрафних санкцій за здійснення позивачем операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу без придбання відповідного патенту. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем неправильно застосовані норми Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) в частині віднесення до азартних ігор, гри в більярд з використанням столів, які належать позивачу, позаяк те, що суб'єкт підприємницької діяльності має більярдний стіл, гра на якому не передбачає грошового чи майнового виграшу, тому така діяльність не може бути віднесена до сфери грального бізнесу.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01-03.02.2003 року, ухваленим суддею Дугаренко О.В. позовні вимоги задоволені у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ від 11.07.2003 N 0002072303/0 визнане недійсним. Рішення суду мотивоване тим, що винесення податкового повідомлення рішення в порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) є неправомірним, тому що дія цього закону не розповсюджується на правовідносини в сфері готівкового та безготівкового розрахунку.

Севастопольським апеляційним господарським суд у складі колегії суддів: Голик В.С. - головуючий, судді Градова О.Г., Черткова І.В., постановою від 27.04.04 залишив а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01-03.02.2003 без змін.

Постанова вмотивована тим, що діяльність позивача з організації більярду не підпадає під дію Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ), тому фінансові санкції застосовані безпідставно. Крім того, пункт 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) містить вичерпний перелік підстав, з яких контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податку. Нарахування штрафних санкцій за порушення Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в цьому переліку не зазначено.

Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01-03.02.2003 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.04 прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим. При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судами була невірно застосована норма статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ), відповідно до якої під гральним бізнесом розуміється діяльність, пов'язана з облаштуванням казино, інших гральних місць, ігрових автоматів з грошовим чи майновим виграшем. На думку скаржника, грошові чи майнові виграші є обов'язковими лише при використанні ігрових автоматів та при проведенні розіграшів. Для інших видів грального бізнесу грошові чи майнові виграші не є обов'язковою ознакою для віднесення їх до грального бізнесу, зокрема більярдні столи, що використовуються для гри в більярд за жетони слід віднести до діяльності, що потребує отримання патенту.

Вищий господарський суд України переглянув матеріали справи і касаційну скаргу у присутності представника позивача який висловив заперечення проти доводів, викладених в касаційній скарзі, заслухав доповідь судді Добролюбової Т.В., не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Євпаторійською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2003 N 0002072303/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання на суму 650,95 грн. штрафних санкцій за здійснення позивачем операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу без придбання відповідного патенту на підставі підпункту 6 пункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ). Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки Євпаторійської ОДПІ від 01.06.2003 N 002792, у якому відбито таке порушення позивачем вимог Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" як надання позивачем послуг з організації гри у більярд без одержання відповідного патенту, передбаченого приписами статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті. У відповідності з приписами пункту 1 статті 8 цього ж Закону відповідальність за порушення норм цього Закону можуть нести суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Згідно з приписами пункту 19 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), плата за торговий патент відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). А відповідно до статті 4 цього Закону, платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи). Судами було встановлено, що пансіонат "Планета" є філією Федерального державного унітарного підприємства "Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В.Хрунічева" без права юридичної особи. Позивачем у справі є Федеральне державне унітарне підприємство "Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В.Хрунічева". також судом було встановлено, що оспорюване повідомлення-рішення було адресовано філії Пансіонату "Планета" і цим повідомленням-рішенням визначалося податкове зобов'язання та покладалася відповідальність за порушення Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) на філію Федерального державного унітарного підприємства "Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В.Хрунічева". З наведеного вбачається, що в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні невірно зазначена особа, якій визначається податкове зобов'язання, тобто помилково зазначений суб'єкт відповідальності. Таке податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.07.2003 N 0002072303/0, не відповідає приписам статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) та наведеним нормам законодавства і правомірно визнане недійсним. За таких обставин судами попередніх інстанцій були повно встановлені всі обставини справи і прийняті правильні по суті рішення. Водночас касаційна інстанція наводить інше правове обґрунтування, яким і вмотивована ця постанова.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01-03.02.2003 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.04 залишити без змін, а касаційну скаргу Євпаторійської державної податкової інспекції від 21.05.2004 N 5633/10/10-0 - без задоволення.