Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2004 Справа N 7/123-Н

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Усенко Є.А.,

суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відособленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області

на постанову від 27.11.2003 року Житомирського апеляційного господарського суду

у справі N 7/123-Н господарського суду Хмельницької області

за позовом ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відособленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Славута Хмельницької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Нетішинського відділення Славутської ОДПІ N 0000752301//2284 від 21.05.2002 р.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

Трачук А.С. (довіреність ВАР N 876596 від 03.11.2003 р.)

від відповідача

Волчецький І.М. (довіреність N 2852/10-018 від 13.04.2004 року)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області (суддя Крамар С.І.) від 22.05.2003 року по справі N 7/123-Н позов ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відособленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин до Славутської ОДПІ м. Славута про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Нетішинського відділення Славутської ОДПІ від 21.05.2002 року N 0000752301/2284 задоволене частково; визнане недійсним податкове повідомлення-рішення Нетішинського відділення Славутської ОДПІ від 21.05.2002 року N 0000752301/2284 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових санкцій) по податку на додану вартість в сумі 2871100,55 грн.; в решті позовних вимог відмовлене; стягнуте з бюджетного рахунку Славутської ОДПІ м. Славута на користь ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" м. Нетішин витрати по оплаті державного мита в сумі 42,50 грн. та витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи 2100 грн.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Веденяпін О.А., судді - Горшкова Н.Ф., Майор Г.І.) від 27.11.2003 р. рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2003 року по справі N 7/123-Н скасоване в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Нетішинського відділення Славутської ОДПІ від 21.05.2002 р. N 0000752301/2284 відносно застосування до ВП "ХАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 2871100,55 грн. та стягнення з Славутської ОДПІ судових (господарських) витрат в сумі 2142 грн. 50 коп.; прийняте нове рішення; у позові відмовлене.

В касаційній скарзі ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.11.2003 року про задоволення апеляційної скарги Славутської ОДПІ на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2003 року і прийняти нове рішення про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Нетішинського відділення Славутської ОДПІ N 0000752301/2284 від 21.05.02 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст. 8, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17, ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (далі Закон України від 21.12.2000 р. N 2181-III), п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлене, що Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ проведено перевірку щодо своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань за період з 01.08.2001 р. по 21.09.2001 р.

У акті перевірки зазначено, що ДП НАЕК "Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС" в порушення ст. 7 п. 7.7.1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) проводило несвоєчасну сплату податку в періоди викладені в додатку N 1 до акту, який є невід'ємною частиною даного акту.

На підставі акту перевірки, рішенням керівника Нетішинського відділення Славутської ОДПІ від 21.05.2002 року N 0000752301/2284 від 21.05.2002 р., на підставі підпункту 17.17 пункту 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 6963334 грн. 90 коп. стягнуто з позивача 3481667 грн. 44 коп. штрафу.

Оскільки при вирішенні господарського спору виникла потреба у роз'ясненні питань, що потребують спеціальних знань, судом було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз м. Тернопіль.

Як вбачається із висновку судово-бухгалтерської експертизи N 78 від 21.02.2003 року дослідженням наданих документів встановлено наступне:

Відповідно до Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ), який вступив у дію 01.04.2001 року застосовуються штрафи на боргові зобов'язання, які нараховуються за несвоєчасну сплату податків та зборів до бюджету.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 даного Закону ( 2181-14 ), такий платник податків повинен сплатити штраф у розмірах, вказаних у даному пункті Закону. Узгодженими сумами (п. 5.1 ст. 5 Закону) є податкові зобов'язання самостійно визначені платником податку у податковій декларації.

Пунктом 3.1 ст. 3 цього ж Закону ( 2181-14 ) передбачено, що активи платника податку можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду (арбітражного суду). В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Документи, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника до бази даних є за податковими зобов'язаннями, які самостійно визначаються платником: податкові декларації (розрахунки), у тому числі нові, довідки про суми платежу на збільшення або зменшення податкових зобов'язань звітного періоду; розрахунки авансових платежів та інші документи, які подаються платником податків до податкового органу, у порядку та терміни установлені податковим законодавством, на підставі якого здійснюються нарахування платежів. (Наказ ГДПА України N 342 ( z0887-01 ) від 03.09.2001 року п. 2.2).

Документи, що підтверджують погашення платником податкових зобов'язань є одержані від органів Державного казначейства України: відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за доходами у вигляді електронних документів - технологічних файлів; звіти про виконання державного бюджету за доходами в розрізі районних відділень за видами надходжень в електронному вигляді; відомість N 2 розподілу платежів до бюджету, які надійшли на рахунок 3311, в електронному вигляді та їх паперова копія; відомість N 2м розподілу платежів до бюджету, які надішли на рахунок 3411, в електронному вигляді та їх паперова копія; виписки з рахунків у вигляді розрахункових документів та їх паперові копії; корінець прибуткового документа ("повідомлення") про приймання установою банків платежів до державного бюджету готівкою; копії квитанцій (за формою N 10 та N 24), виданих органами місцевого самоврядування платникам податків платежами до державного бюджету разом з описом до них. (Наказ ГДПА України N 342 ( z0887-01 ) 03.09.2001 року п. 2.5.1).

Наказ "Про порядок передачі банками інформації про закриття рахунків клієнтів платників податків і зборів в органи державної податкової служби електронними засобами і заповнення платників податків розрахункових документів у випадку сплати платежів у бюджет", затверджений ГДПА України 01.07.2002 р. за N 301 ( z0735-02 ), дає можливість підприємствам при оформленні платіжних документів вносити нову інформацію, тобто коди виду сплати, які дають можливість самостійно визначати за що саме він сплачує або штрафні санкції, або старі борги, або поточні податкові зобов'язання.

При дослідженні документів про сплату ПДВ ВП "Хмельницька АЕС" за період з 01.08. по 21.09.2001 року встановлено, що сплата ПДВ підприємством проводилась несвоєчасно.

При нарахуванні штрафних санкцій враховано всі платіжні документи, що підтверджують сплату податку на додану вартість.

Спеціалістом-бухгалтером Грицаєвим П.М., що діє на підставі свідоцтва державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи N 0070390 від 14.11.2002 р., враховуючи вимоги п. 3.1.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ), пп. 2.5.1, п. 2.2 Наказу ГДПА України N 342 ( z0887-01 ) від 03.09.2001 року, складено розрахунок нарахування фінансових санкцій по ВП "Хмельницька АЕС" за період з 01.08. по 21.09.2001 року, який враховано при експертному дослідженні та представлено в додатку до висновку. Відповідно до розрахунку сума штрафних санкцій по ВП "Хмельницька АЕС" в зв'язку з несплатою податку на додану вартість станом на 21.09.2001 року складає 610566,89 грн.

Згідно висновку експертизи несвоєчасна сплата ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" податку на додану вартість за період з 01.08.2001 року по 21.09.2001 документально підтверджується. При нарахуванні штрафних санкцій в період з 01.08.2001 року по 21.09.2001 року враховано всі платіжні документи, що підтверджують сплату податку на додану вартість. В результаті дослідження наданих документів, враховуючи вимоги пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ), пп. 2.5.1, п. 2.2 Наказу ГДПА України N 342 ( z0887-01 ) від 03.09.2001 року, документально підтверджується нарахування штрафних санкцій по ВП "Хмельницька АЕС" в зв'язку з несплатою податку на додану вартість за період з 01.08. по 21.09.2001 року на суму 610566,89 грн.

Розходження при нарахуванні штрафних санкцій згідно Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) пояснюються таким: по сумі відшкодування ПДВ по місячній декларації за липень 2001 року ОДПІ нараховано штрафну санкцію у сумі 1590597,50 грн.

Відшкодування ПДВ зменшує суми зобов'язань по ПДВ і не є сплатою, а тому штрафна санкція на суму 1590597,50 грн. документально не підтверджується, (п. 2.5.1 наказу N 342 ( z0887-01 ) від 03.09.2001 р.) - в додатку до висновку нарахування штрафних санкцій проведено в процентах, які слід приміняти у періодах, відповідно до пп.3.1.1 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) і сума розходжень складає 1280503,06 грн.

Враховуючи викладені обставини, зазначені експертом висновки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності вимог позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Нетішинського відділення Славутської ОДПІ від 21.05.2002 року N 0000752301/2284 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових санкцій) по податку на додану вартість в сумі 2871100,55 грн.

Місцевим господарським судом правильно враховане, що в декларації з податку на додану вартість за липень 2001 року від'ємне значення ПДВ - 3181195 грн. відображено в рядку 25 (залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів).

Податкове повідомлення-рішення Нетішинського відділення Славутської ОДПІ від 21.05.2002 року N 0000752301/2284 в зазначеній частині правомірно визнане недійсним.

В решті позовних вимог суд першої інстанції відмовив також правомірно.

Відмовляючи в позові апеляційний суд в постанові зазначив, що недоїмка позивача з ПДВ станом на 01.08.2001 року становила 55378983,28 грн., а станом на 01.04.2001 р. - 38237312 грн., тобто затримка оплати становила більше 90 днів.

Вважаючи помилковим твердження суду першої інстанції про те, що відшкодування ПДВ зменшує суму зобов'язань з ПДВ і не є сплатою, а тому штрафна санкція в сумі 1590597,50 грн. документально не підтверджується, колегія апеляційного суду з посиланням на пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ), робить висновок, що нарахування штрафу ставилося законодавцем в залежність від наявності простроченої заборгованості, а не факту її оплати.

Колегія суддів не погоджується з позицією апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник зобов'язаний сплатити штраф у передбачених цим підпунктом розмірах.

За змістом наведеної правової норми відповідальність у вигляді штрафу настає для платника податків саме за бездіяльність щодо сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за певний податковий звітний період у встановлений законом строк. Оскільки позивач за період з 01.08. по 21.09.2001 року сплатив податкові зобов'язання поза межами граничного строку, встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ), наявні підстави для притягнення його до відповідальності у вигляді нарахування штрафних санкцій в сумі 610566,89 грн. за порушення законодавчо встановленого граничного строку сплати податкового зобов'язання за цей податковий звітний період.

Апеляційний суд зробив висновок, що податковий орган правомірно спрямував кошти, які надійшли від позивача, на погашення податкових зобов'язань з ПДВ за минулі періоди, строк затримки по оплаті яких перевищував 90 днів.

Колегія суддів вважає, що вищенаведений висновок зроблене апеляційним судом через неправильне застосування до спірного правовідношення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ), оскільки, як випливає з пункту 1.6 ст. 1 цього Закону, право платника самостійно визначати черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу обмежене лише випадком стягнення податкового боргу без попереднього узгодження з ним суми боргу.

Відповідно до підпункту 8.6.2 пункту 8.6 ст. 8 вказаного Закону ( 2181-14 ) платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту.

Посилаючись на пункт 5.4 Інструкції від 03.09.2001 ( z0887-01 ), апеляційний суд не взяв до уваги, що ним врегульований порядок обліку надходження платежів у картках особових рахунків платників, тоді як для встановлення факту наявності чи відсутності у діях позивача складу правопорушення слід було керуватися підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 та підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ). Враховуючи, що апеляційним судом допущене неправильне застосування норм матеріального права, постанова у справі підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 6 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" від 27.01.2004 року N 45-218 на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.11.2003 року у справі N 7/123-Н задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.11.2003 року у справі N 7/123-Н - скасувати.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2003 року у справі N 7/123-Н - залишити без змін.