Про визнання рішення недійсним

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.12.2002 N 7/1106Н

Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів судової палати у господарських справах у складі: <...>

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський птахокомбінат" на постанову Вищого господарського суду України від 6 серпня 2002 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський птахокомбінат" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання рішення недійсним встановив:

У листопаді 2001 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський птахокомбінат" у господарському суді Хмельницької області пред'явило позов до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання рішення недійсним.

Позов мотивований тим, що спірне рішення прийнято з порушенням п. 6 "Порядку нарахування, виплати і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємством молоко та м'ясо в "живій вазі" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року за N 805 ( 805-99-п ).

Відповідач позов не визнав зазначивши, що спірне рішення не суперечить чинному законодавству.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 1 квітня 2002 року позов задоволено з тих підстав, що донарахування сум ПДВ відповідачем суперечить чинному законодавству.

Постановою Вищого господарського суду України від 6 серпня 2002 року зазначене рішення скасовано та в позові відмовлено.

Постанова мотивована тим, що судом першої інстанції невірно застосовані норми п.11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), п. 6 вищевказаного Порядку ( 805-99-п ) та положення Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 ( v0822217-97 ).

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 7 листопада 2002 року за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський птахокомбінат" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 6 серпня 2002 року, з мотивів її невідповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) та нормам матеріального права.

В судовому засіданні представник Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області висловився проти задоволення касаційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський птахокомбінат" не використало наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) до 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вказано в частині 2 статті 6 "Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року за N 805 ( 805-99-п ), за результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про додаток на додану вартість" ( 168/97-ВР ) визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визнані цим Законом, з урахуванням нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його окремий рахунок. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку перелік платіжних доручень на фактично зараховані на окремий рахунок кошти і виписку банку з окремого рахунка.

Таким чином, до включення у окрему податкову накладну підлягають суми, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, а не лише від реалізації м'яса та м'ясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товариствами м'яса в живій вазі.

Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 Державного стандарту України 3938-99 "М'ясна промисловість. Продукти забою худоби" м'ясо, це туша, півтуша, четвертина або її частина, що є сукупністю м'язової, жирової, сполучної тканини з кістками.

Як вказано в підпунктах 11.1 та 11.2 пункту 11 того ж Стандарту шкіряна сировина, це шкури тварин, придатні для виробництва шкіри, а шкура, це зовнішній покрив, знятий з туші худоби.

Виходячи з цього, неправильним є висновок Вищого господарського суду України, щодо неможливості включення у окрему податкову накладну сум від продажу шкур великої рогатої худоби.

Крім того, як вказано в пункті 4.4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платників податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платників податків.

За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України від 6 серпня 2002 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Хмельницької області залишено в силі, як законне та обгрунтоване.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 6 серпня 2002 року скасувати.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 1 квітня 2002 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

"Вісник господарського судочинства", N 4, 2003