Про визнання недійсним акту

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2004 Справа N 33/461-03

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Божок В.С,

суддів: Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Магістральної митниці

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.04

у справі господарського суду Харківської області

за позовом КП "Агропродукт", с. Покотилівка

до 1) Магістральної митниці, м. Дергачі Харківської області

2) ВДК у Дергачівському районі

про визнання недійсним акту

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Камінер В.М. - дов. від 22.12.03; Коваль А.М. - дов. від 22.12.03

від відповідачів: 1) Лутай О.Г. - дов. 13/03 від 05.01.04 2) не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 08.12.2003 господарського суду Харківської області задоволено позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь КП "Агропродукт" зайво сплачених: 4736,85 грн. - ввізного мита; 240,47 грн. - митних зборів; 24993,98 грн. - ПДВ.

Постановою від 13.02.2004 Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2003 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що митна вартість визначається декларантом на підставі ціни угоди, тобто ціни, яка фактично оплачена або підлягає оплаті за товар на момент перетину митного кордону України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Магістральна митниця звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що рішення і постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що в документах містилися різні дані щодо ціни на переміщуваний товар, митницею застосовано вимоги ч.2 ст. 16 Закону України "Про єдиний митний тариф" ( 2097-12 ), п.3 Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України ( 1598-98-п ), п.6 Указу Президента України "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові та врегулювання торговельних спорів" ( 475/94 ), де вказано, що контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Господарським судом встановлено, що 29.05.2002 "Компанією nd LLC" (США) та підприємством "Агропродукт" укладений контракт N 01/1 від 29.05.2000 (з додатком N 1 Специфікація 16).

19.05.2003 на адресу позивача за міжнародною товарно-транспортною накладної N 00122221, в зону митного контролю Магістральної митниці надійшов вантаж: - тканини, на загальну фактурну вартість 6182,5 доларів США (32971,27 грн. по курсу НБУ) на умовах ДАФ (кордон Росія і Україна).

03.06.2003 відповідач відмовив позивачу у митному оформленні ВМД N 80200/3/002818, в якій визначалась митна вартість товару за контрактом N 01/1 та міжнародної товарно-транспортної накладної N 00122221 за ціною угоди, про що ним оформлені талони відмови з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України N 574 ( 574-97-п ) від 09.06.1997 із зазначенням, що у графі 12 ВМД внесені виправлення.

У зв'язку з відмовою відповідачем у митному оформленні товарів за ВМД N 80200/3/002818, позивач заповнив нову ВМД N 80200/3/002900 та 04.06.2003 сплатив митні платежі у сумі 37996,40 грн. Зазначена сума митних платежів перерахована позивачем на рахунок відповідача, про що є відмітки відповідача на ВМД. Відповідно до ВМД N 80200/3/002900 відповідач сплатив ввізне мито у сумі 5785,39 грн., митні збори у сумі 306,41 грн. та ПДВ у сумі 31797,94 грн.

Відповідно до ст. 45 Митного Кодексу України ( 92-15 ), декларування здійснюється шляхом заяви за встановленою формою (письмовою, усною тощо) точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь - яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення.

Згідно зі статтею 75 Митного кодексу України ( 92-15 ), обкладення митом товарів та інших предметів, що переміщуються через через кордон України, здійснюється відповідно до Закону України "Про єдиний митний тариф" ( 2097-12 ).

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про єдиний митний тариф" ( 2097-12 ) передбачено, що нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично оплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури.

Застосування інших методів зазначення митної вартості товару, відповідно до частини 2 статті 16 Закону ( 2097-12 ), можливе при умові явної невідповідності заявленої митної вартості товарів, вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення. У таких випадках митна вартість визначається послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів. Інших методів визначення митної вартості частина 2 статті 16 Закону не встановлює.

Статтею 11 Закону України "Про ціни та ціноутворення" ( 507-12 ) встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо, або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами, застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Отже, митна вартість визначається декларантом на підставі ціни угоди, тобто ціни, яка фактично оплачена або підлягає оплаті за товар на момент перетину митного кордону України. Господарським судом також встановлено, що позивач надав відповідачеві для митного оформлення всі необхідні документи, в яких була визначена митна вартість на підставі ціни угоди.

Вартість товару на 30.05.2003 встановлена у розмірі 6191 доларів США (33016 грн. по курсу НБУ на 29.05.2003). Тобто позивач, у зв'язку з неправомірним визначенням та збільшенням відповідачем митної вартості товарів, надмірно сплатив митні платежі.

Відповідно до ст. 59 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Конвенції про захист прав людини і основних свобод ( 995_004 ), ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997, кожен є вільним у виборі захисника і з метою отримання правової допомоги, має право обрати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права. У зв'язку з необхідністю захисту та відновлення порушених діями відповідача прав позивачем 10.06.2003 укладений договір N 12/2003 з ПП Камінером В.М..

Господарським судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій Магістральної митниці (затримкою митного оформлення товару) позивачем понесені збитки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 13.02.04 Харківського апеляційного господарського суду зі справи N 33/461-03 залишити без змін.