Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2004 Справа N 20-5/527-7/842-4/691

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Семчука В.В.

суддів Шульги О.Ф. Рибака В.В.

розглянувши касаційну скаргу Приватної виробничо-торговельної фірми "Промтехторг"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 травня 2003 року у справі N 20-5/527-7/842-4/691

за позовом ТОВ "Фірма "Акваторія-порт" (далі - Порт)

до 1. Приватної виробничо-торговельної фірми (далі - ПВТФ) "Гарант" 2. Приватної виробничо-торговельної фірми (далі - ПВТФ) "Промтехторг" 3. Севастопольської митниці 4. Управління служби безпеки України в м. Севастополі 5. Управління служби безпеки України в Херсонській області

про стягнення 2087986,71 грн.

за участю представників:

позивача: Бондар В.І.;

відповідачів: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 25 грудня 2002 року (суддя Котлярова О.Л.) в задоволенні позову Порту про стягнення 2087986,71 грн. відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 травня 2003 року (судді Латиніна О.А., Заплава Л.Н., Плут В.М.) рішення місцевого господарського суду від 25 грудня 2002 року скасовано; позов задоволено частково; стягнуто з ПВТФ "Гарант" на користь Порту 1081540,78 грн.; стягнуто з ПВТФ "Промтехторг" на користь Порту 462183,93 грн. та судові витрати.

ПВТФ "Промтехторг" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 травня 2003 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 20 серпня 2004 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх юридичної оцінки апеляційним господарським судом, колегія суддів встановила, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами, 3 січня 2000 року між позивачем та ПВТФ "Промтехторг" укладено договір N 2-А по перевантаженню позивачем з автомобільного та залізничного транспорту металобрухту класу 3-А, що належить ПВТФ "Промтехторг", на дно судна з тимчасовим складуванням на причалі порту.

В період з 3 січня 2001 року по 13 квітня 2001 року у відповідності з вищевказаним договором, ПВТФ "Промтехторг" завезено та складовано на причалі N 50 металобрухт в кількості 3747,367 тонн.

1 квітня 2000 року між позивачем та ПВТФ "Гарант" укладено договір N 61 по перевантаженню позивачем з автомобільного та залізничного транспорту металобрухту класу 3-А, що належить ПВТФ "Гарант", на дно судна з тимчасовим складуванням на причалі порту.

Згідно накладної N РН-0000018 від 9 квітня 2001 року та акту прийому-передачі від 10 квітня 2001 року ПВТФ "Промтехторг" передало ПВТФ "Гарант" 2700 тон лому чорних металів класу 3-А.

З моменту придбання металобрухту відповідач - ПВТФ "Промтехторг" оплату за зберігання не проводив. Відповідач ПВТФ "Гарант" проводило оплату частково, перерахував 100000 грн. платіжним дорученням N 1593 від 5 листопада 2001 року.

Металобрухт відповідачі вивезли частково, в кількості 3643,971 тони 27 листопада 2001 року. Залишок в кількості 103,396 тон вивезено 15 квітня 2002 року.

Пунктами 4.1 договору N 2-А від 3 січня 2001 року та 4.1 договору N 61 від 1 квітня 2000 року передбачалась оплата в розмірі, еквівалентному 3,5 доларів США за перевалку 1 тони вантажу з тимчасовим складуванням на причалі. Згідно умов даних договорів, плата за зберігання вантажу на причалі в цю суму не входить.

Пункти 4.2 договору N 2-А від 3 січня 2001 року та 4.2 договору N 61 від 1 квітня 2000 року звільняють відповідачів ПВТФ "Промтехторг" та ПВТФ "Гарант" від плати за зберігання вантажу лише на складі Порту, а не на причалі N 50 "Большой Инкерман" Чорноморського НДІ суднобудування, який знаходиться в державній власності. Державні тарифи за зберігання експортних вантажів на причалі N 50 "Большой Инкерман" Чорноморського НДІ суднобудування встановлені за наказом Міністерства транспорту України N 392 ( z0476-95 ) від 31 жовтня 1995 року, який зареєстрований Міністерством юстиції України 26 грудня 1995 року за N 476/1012. Дія вказаних тарифів розповсюджується на державний причал N 50 згідно розпорядження Кабінету Міністрів України N 551-р ( 551-98-р ) від 10 липня 1998 року.

Отже, господарськими судами встановлено, що з моменту отримання Портом від ПВТФ "Промтехторг" 3747,367 тон металобрухту та до моменту його завантаження 27 листопада 2001 року металобрухт ніхто не вилучав, а Порт його нікому не передавав, а тому апеляційним судом підставно, враховуючи тарифи, затверджені п. 3.2.1 наказу Міністерства транспорту України N 392 ( z0476-95 ), стягнуто з ПВТФ "Промтехторг" за період з 3 січня по 27 листопада 2001 року 462183,93 грн., а з ПВТФ "Гарант" за період з 13 квітня 2001 року по 15 квітня 2002 року 1081540,78 грн. недоотриманої плати за зберігання металобрухту.

Разом з цим апеляційним судом правомірно відмовлено позивачу у стягненні збитків з ПВТФ "Промтехторг" та ПВТФ "Гарант", а також відмовлено в задоволенні позовних вимог до Севастопольської митниці, СБУ в м. Севастополі, СБУ в Херсонській області.

Отже, апеляційний суд підставно прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний суд в порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і підставно застосував норми процесуального та матеріального права. Як наслідок, прийнята у справі постанова відповідає вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" із змінами і доповненнями.

Протилежні доводи оскаржувача не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на приписи ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватної виробничо-торговельної фірми "Промтехторг" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 травня 2004 року по справі N 20-5/527-7/842-4/691 залишити без змін.