Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2004 Справа N 29/594

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,

суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "УкрАгроСистемс", м. Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2004 р.

зі справи N 29/594 господарського суду м. Києва

за позовом Дочірнього підприємства "УкрАгроСистемс", м. Київ

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Падошик Ю.Б. (довіреність від 21.10.03 N 8)

від відповідача: Адаменко М.С. (довіреність від 14.04.04 N 1162/9/10-107)

Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 14.05.04, надіслана 20.05.04).

За правилами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в засіданні суду касаційної інстанції оголошена перерва до 22.07.2004 р.

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва здійснена перевірка своєчасності сплати дочірнім підприємством "УкрАгроСистемс" податків і зборів до бюджету, про що складено акт від 24.04.03 N 105/15-330. Перевіркою виявлено порушення п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) та п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 ( 168/97-ВР ), п. 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" від 28.06.99 N 746/99 ( 746/99, 727/98 ), а саме - несвоєчасна сплата податку на додану вартість у сумі 157 095,58 грн. (строк сплати 20.10.02, платіжне доручення від 23.12.02 N 1916). На підставі п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.00 N 2181-III ( 2181-14 ) за затримку на 54 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у сумі 157095,58 грн. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва нарахована штрафна (фінансова ) санкція у розмірі 20% у сумі 31 419,12 грн. з оформленням податкового повідомлення-рішення від 24.04.03 N 0001941503/0 (а.с.23).

Дочірнім підприємством "УкрАгроСистемс" вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги підприємства, податковими органами прийняті рішення, якими скарги залишені без задоволення. При цьому, інспекцією 30.05.03 та 29.08.03 оформлені податкові повідомлення-рішення за NN 0001941503/1, 0001941503/2, якими продубльоване податкове повідомлення-рішення від 24.04.03.

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом та доповненням до нього (заява від 15.09.03 N 60/3, а.с. 39) про визнання недійсними вищевказаних податкових повідомлень - рішень інспекції з підстав невідповідності їх чинному податковому законодавству.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.11.03 (суддя Усатенко І.В.) в задоволенні позову відмовлено. Судове рішення вмотивоване тим, що ДП "УкрАгроСистемс" подана декларація з податку на додану вартість за вересень 2002 р. до податкового органу 21.10.02, податкове зобов'язання за якою згідно п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України N 2181-III ( 2181-14 ) повинно бути сплачено до 31.10.02, фактичне перерахування відбулось 23.12.02, про що свідчить платіжне доручення N 1976. За приписами п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.00 N 2181-III до підприємства правомірно застосована штрафна санкція.

За апеляційною скаргою ДП "УкрАгроСистемс" вказане судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.04 (судді Шипко В.В. - головуючий, Дикунська С.Я., Нечитайло О.М.) залишене без змін з тих же підстав.

В поданій касаційній скарзі підприємство просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.04 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що апеляційним господарським судом безпідставно визнані доводи позивача необгрунтованими та неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, в частині поширення бюджетного законодавства на спірні правовідносини (ст. 7, 8 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ), Закон України "Про державний бюджет на 2002 р." ( 2905-14 ), якими не визначаються порядок і строки сплати податкового зобов'язання з ПДВ), що узгоджується з нормами Конституції України (ст. 19) ( 254к/96-ВР ), зі ст. 4.2.2 ст. 4 Закону України від 21.12.00 N 2181-III ( 2181-14 ) та узагальненням судової практики Верховного Суду України (вісник ВСУ N 3 за 2004 р.).

Дочірнє підприємство посилається на те, що порядок сплати податку на конкретний обліковий рахунок ПДВ визначають акти, які не мають сили закону (зокрема згідно Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби в процесі виконання бюджетів ( z0436-02 ), інформація про реквізити аналітичних рахунків надається управлінням ДКУ органам ДПС, а останні повідомляють ці реквізити платникам податків), а тому вважає, що помилкове перерахування на інший аналітичний рахунок в межах цільового призначення (держбюджет), яке в подальшому самостійно ним виявлене та виправлене не призводить до відповідальності, передбаченої п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.00 N 2181-III ( 2181-14 ).

Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "УкрАгроСистемс" подало податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2002 р. до податкового органу 21.10.2002 р., податкові зобов'язання визначені в цій декларації складають 164 835 грн. і повинні були бути сплачені до 31.10.02 р., однак фактична сплата відбулася 23.12.2002 р. платіжним дорученням N 1976.

За таких обставин, суд визнав правомірним застосування до підприємства штрафної санкції згідно з п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.00 N 2181-III ( 2181-14 ).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, погоджується з висновками господарських судів та зазначає слідуюче:

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) платники податків несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III ( 2181-14 ) податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків в податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої декларації і платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму такого податкового зобов'язання згідно з чинним законодавством.

В касаційній скарзі підприємство посилається на сплату узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, але на інший рахунок (платіжне доручення N 6 від 21.10.2002 р.) та вважає, що у зв'язку з самостійним виявленням помилки, а також надходженням грошових коштів до бюджету, штрафна санкція застосована до нього безпідставно. Зазначені доводи судова колегія вважає помилковими, оскільки згідно з п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України N 2181-III ( 2181-14 ) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 7 Закону ( 2181-14 ), у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'зання - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'зання - у розмірі п'ятидесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Несвоєчасна сплата податку незалежно від причин, за яких вона відбулася, є порушенням п 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України N 2181-III ( 2181-14 ) і зумовлює встановлену цим Законом відповідальність.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 111-5, ст. 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2004 р. зі справи N 29/594 - залишити без змін.

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "УкрАгроСистемс" - залишити без задоволення.