Про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2005 Справа N 2-15/10581-2004

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Кривди Д.С.,

суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ

на постанову від 13.12.2004 Севастопольського апеляційного господарського суду

та на рішення від 20.09-11.10.2004

у справі N 2-15/10581-2004 господарського суду АР Крим

за позовом ТОВ ПКФ "Кристина"

до Євпаторійської ОДПІ

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін

від позивача: у засідання не прибули

від відповідача: у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 20.09-11.10.2004 господарського суду АР Крим (суддя Дадинська Т.В.) задоволено позов ТОВ ПКФ "Кристина" до Євпаторійської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0003311701/1 від 08.12.2003 в частині визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку в сумі 730 грн. та штрафних санкцій в сумі 1460 грн.

Рішення мотивовано тим, що відповідач здійснив нарахування по виплатах здійснених позивачем по сумах, які становлять частку засновника товариства його спадкоємцям і відповідно до пп. (ж) п. 1 ст. 5, ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) не є сукупним доходом та оплатою отриманою не за місцем основної роботи, здійснення певної роботи (послуг), які є базою оподаткування прибутку громадян. Постановою від 13.12.2004 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Фенько Т.П. - головуючого, Градової О.Г., Голика В.С.) рішення суду першої інстанції залишено без змін. Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування рішення і постанови у справі законодавства та відмову в задоволенні позову. Ухвалою від 09.03.2005 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач у вересні 2002 р. здійснив повернення громадянам Коршаковій І.Г. і Коршаковій К.О. частки по спадщині в сумі 11650 грн., з яких, за висновком відповідача, підлягала оподаткуванню сума 3650 грн. як доход отриманий не за місцем основної роботи і податок з цієї суми доходу згідно зі ст. 7.3 Декрету ( 13-92 ) становить 730 грн., враховуючи відсутність визначення цієї суми як спадкової.

Спірне податкове повідомлення-рішення видано за виявлене порушення, яке полягає в неутриманні по вищезазначеній операції прибуткового податку з суми 3650 грн., яка у судовому порядку не визнана сумою спадщини у статутному фонді товариства.

Відповідно до ст. 11 Декрету ( 13-92 ) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.

Відповідач не довів, що сума 3650 грн. є оплатою за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, у позивача відсутні визначені у ст.ст. 8-10 Декрету ( 13-92 ) підстави для стягнення прибуткового податку громадян, тому відповідальність за не нарахування податку на позивача не поширюється, а питання оподаткування прибутку громадян не пов'язаного з виконанням ними виробничих завдань віднесено до інших норм податкового законодавства, якими регулюються правовідносини, що виникають з позатрудових зобов'язань, зокрема, спадщини.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова апеляційної інстанції скасуванню, оскільки розпорядження статутним фондом не породжує бази оподаткування прибуткового податку громадян.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2004 у справі N 2-15/10581-2004 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

2. Дію п. 3 ухвали Вищого господарського суду України від 09.03.2005 у справі N 2-15/10581-2004 припинити.