Тип: Ухвала
№ 49-у/2011
Дата: 13 жовтня 2011 р.
Статус: Не визначено
УХВАЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Луценка Юрія Віталійовича щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 29 Конституції України,
частини п'ятої статті 156, частини третьої статті 165, пункту 4 частини першої статті 237, частини другої статті 245, пункту 2 частини першої статті 253 Кримінально-процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
м. Київ Справа N 2-51/2011 13 жовтня 2011 року N 49-у/2011
Конституційний Суд України у складі суддів:
Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,
Бринцева Василя Дмитровича,
Вдовіченка Сергія Леонідовича,
Винокурова Сергія Маркіяновича,
Гультая Михайла Мирославовича,
Запорожця Михайла Петровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича - доповідача,
Сергейчука Олега Анатолійовича,
Стецюка Петра Богдановича,
Стрижака Андрія Андрійовича,
Шаптали Наталі Костянтинівни,
Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Луценка Юрія Віталійовича щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 29 Конституції України ( 254к/96-ВР ), частини п'ятої статті 156, частини третьої статті 165, пункту 4 частини першої статті 237, частини другої статті 245, пункту 2 частини першої статті 253 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1002-05, 1003-05 ), статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477-IV ( 3477-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 30, ст. 260).
Заслухавши суддю-доповідача Лилака Д.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
установив:
1. Суб'єкт права на конституційне звернення - громадянин Луценко Юрій Віталійович - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення окремих положень, а саме:
- частини другої статті 29 Конституції України ( 254к/96-ВР ) "ніхто не може... триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом" в аспекті питання, чи повинна особа, яка тримається під вартою, бути негайно звільнена в разі закінчення строку тримання під вартою та за відсутності постанови суду про продовження такого строку;
- частини п'ятої статті 156 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1002-05 ) (далі - Кодекс) "строки тримання під вартою під час досудового слідства закінчуються в день надходження справи до суду" в аспекті питання, чи можливо використання цього строку з часу надходження кримінальної справи до суду;
- частини третьої статті 165 Кодексу ( 1002-05 ) "у разі... закінчення строку тримання під вартою, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку,... звільнення особи з-під варти на стадії досудового розслідування здійснюється на підставі постанови органу дізнання чи слідчого, які проводять досудове розслідування у справі, або прокурора... Звільнення з-під варти у кримінальних справах, що знаходяться в судовому провадженні, здійснюється лише за рішенням судді або суду" в аспекті питання, хто зобов'язаний звільнити обвинуваченого та підсудного в разі закінчення строків тримання під вартою у кримінальній справі з моменту надходження її до суду;
- пункту 4 частини першої статті 237 Кодексу ( 1003-05 ) "у справі, що надійшла від прокурора, суддя з'ясовує щодо кожного з обвинувачених питання, чи немає підстав для зміни, скасування... запобіжного заходу" в аспекті питання, чи повинен суд перевіряти наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою;
- частини другої статті 245 Кодексу ( 1003-05 ) "у постанові повинні бути зазначені... рішення з інших питань, пов'язаних з підготовкою справи до розгляду" в аспекті питання, чи повинен суд виносити окрему постанову про продовження строку тримання особи під вартою з визначенням певного строку і зазначенням мотивів такого рішення, чи це зазначається у постанові про призначення справи до судового розгляду;
- пункту 2 частини першої статті 253 Кодексу ( 1003-05 ) "прийнявши рішення про призначення справи до судового розгляду, суддя вирішує питання про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу" в аспекті питання, чи повинен суд перевіряти наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою;
- статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" ( 3477-15 ) (далі - Закон) "суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ( 995_004 ) та практику Суду як джерело права" в аспекті питання, чи зобов'язані суди України, враховуючи вказану Конвенцію ( 995_004 ) та практику Європейського суду з прав людини, у кримінальних справах, які надійшли їм на розгляд, під час попереднього розгляду справи вирішувати питання про продовження строку тримання під вартою (в межах їх компетенції) чи звертатися до вищого суду з цим питанням, а також встановлювати певний строк тримання під вартою.
Автор клопотання наводить рішення Європейського суду з прав людини у справах "Микола Кучеренко проти України", "Харченко проти України" та копії постанов судів загальної юрисдикції, прийняті стосовно Луценка Ю.В., в яких визначено запобіжний захід щодо нього, а саме: Печерського районного суду міста Києва від 27 грудня 2010 року, 16 лютого 2011 року, 23 травня 2011 року, Апеляційного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року і супровідного листа Генеральної прокуратури України про надіслання до Печерського районного суду міста Києва для розгляду по суті кримінальної справи N 49-3028 за обвинуваченням, в тому числі, Луценка Ю.В., а також роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 січня 2011 року у справі N 1-37/11, постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2011 року у справі N 1-36/11, Козівського районного суду Тернопільської області від 2 серпня 2010 року у справі N 1-61/2010, Чорнухинського районного суду Полтавської області від 19 січня 2011 року у справі N 1-2/11. Автор клопотання вважає, що в останніх чотирьох рішеннях судів загальної юрисдикції, у постанові Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2011 року не враховано вимоги статті 29 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та всупереч положенням статті 9 Основного Закону України ( 254к/96-ВР ), статті 17 Закону ( 3477-15 ) не застосовано практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності визначення певних строків тримання особи під вартою.
На підставі наведеного суб'єкт права на конституційне звернення стверджує про неоднозначне застосування вказаних положень Конституції України ( 254к/96-ВР ), Кодексу ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) та Закону ( 3477-15 ), що призвело до порушення його конституційного права на свободу та особисту недоторканність.
2. Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з прийняттям Першою колегією суддів Конституційного Суду України процесуальної ухвали від 6 жовтня 2011 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), виходить з такого.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ) до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів України.
У Законі України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) закріплено, що підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (стаття 94) ( 422/96-ВР ); конституційне звернення має містити обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) або законів України (пункт 4 частини другої статті 42) ( 422/96-ВР ). Проте у конституційному зверненні цих вимог не дотримано.
Аналіз конституційного звернення та долучених до нього матеріалів не підтверджує наявності неоднозначного застосування судами України положень частини другої статті 29 Конституції України ( 254к/96-ВР ), частини п'ятої статті 156, частини третьої статті 165, пункту 4 частини першої статті 237, частини другої статті 245, пункту 2 частини першої статті 253 Кодексу ( 1002-05, 1003-05 ), статті 17 Закону ( 3477-15 ).
Враховуючи викладене та керуючись статтею 153 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 42, 45, 50, 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Луценка Юрія Віталійовича щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 29 Конституції України ( 254к/96-ВР ), частини п'ятої статті 156, частини третьої статті 165, пункту 4 частини першої статті 237, частини другої статті 245, пункту 2 частини першої статті 253 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1002-05, 1003-05 ), статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477-IV ( 3477-15 ) на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законом України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
{ Текст взято з сайту Конституційного Суду України }