Тип: Постанова
Дата: 30 листопада 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30.11.2005
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючої Фадєєвої Н.М., суддів Панченка О.І., Бутенка В.І., Матолича С.В., Чалого С.Я., при секретарі Торуті О.П., за участю представника Одеської митниці гр. В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом фірми "MCM Industrial Technology Gmbh", спільного виробничо-інвестиційного підприємства - акціонерного товариства "Фірма Фіаніт", дочірнього підприємства "Пошук" до Чорноморської регіональної митниці про зобов'язання не перешкоджати в реалізації прав, передбачених законодавством про державні гарантії захисту іноземних інвестицій, та скасування рішення про відмову в митному оформленні вантажу за касаційною скаргою Чорноморської регіональної митниці на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 1 жовтня 2001 року, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2001 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 травня 2002 року, ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 1 жовтня 2001 року задоволено позов фірми "MCM Industrial Technology Gmbh", спільного виробничо-інвестиційного підприємства - акціонерного товариства "Фірма Фіаніт", дочірнього підприємства "Пошук" до Чорноморської регіональної митниці про зобов'язання не перешкоджати в реалізації прав, передбачених законодавством про державні гарантії захисту іноземних інвестицій, яке діяло на 08.09.92, та скасовано рішення про відмову в митному оформленні вантажу N 33 від 19.09.2001. Допущено негайне виконання рішення суду.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2001 року роз'яснено рішення цього суду від 1 жовтня 2001 року.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 травня 2002 року вищевказані рішення та ухвала залишені без змін.
В поданій касаційній скарзі Чорноморська регіональна митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування постановлених по справі судових рішень та винесення нового - про відмову у задоволенні позовних вимог на тій підставі, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про застосування пільг для позивача з 08.09.92, помилково виходив з того, що на них поширюється законодавство про захист іноземних інвестицій, яке діяло на момент реєстрації інвестицій, тобто на 08.09.92.
На думку відповідача, судом також не було враховано те, що Законом України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) від 17.02.2000 статтею 3 встановлювалось, що спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного та податкового законодавства, чинного на території України. Цим же Законом скасовувалась дія Закону України "Про іноземні інвестиції" ( 2198-12 ) від 13.03.92, Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" ( 55-93 ) від 20.05.93, Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про іноземні інвестиції" ( 2198а-12 ) п. 5 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування" ( 94/96-ВР ).
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення представника Одеської митниці, яка підтримала касаційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до ухвали Верховного Суду України від 25.10.2000 позивачам надані державні гарантії захисту іноземних інвестицій на підставі вимог ст. ст. 9, 25 Закону України "Про іноземні інвестиції" ( 2198-12 ), та до цих юридичних осіб застосовується законодавство, що діяло на день реєстрації іноземної інвестиції.
Ухвалою Верховного Суду України від 12.04.2001 роз'яснено ухвалу від 25.10.2000, у відповідності з якою встановлено, що у випадку покращення інвестиційного, податкового, митного законодавства, що торкається діяльності позивачів, застосовується це законодавство, якщо не буде інших вимог іноземного інвестора.
Ухвалою Верховного Суду України від 23.05.2001 додатково роз'яснено ухвалу від 25.10.2000, у відповідності з якою встановлено, що до позивачів не застосовується Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) від 17.02.2000. Цією ж ухвалою роз'яснено, що під терміном "в частині, що не суперечить чинному законодавству" необхідно розуміти такі випадки, коли законодавством чи іншими нормативними актами, прийнятими після 08.09.92, передбачались певні обов'язки перед державою (податкові, валютні, митні), які не існували раніше і щодо яких іноземним інвесторам, підприємствам з іноземними інвестиціями та їх дочірнім підприємствам саме цими актами пільги та гарантії не надавались.
Суд дійшов висновку про те, що до дочірнього підприємства "Пошук" аж до 08.09.2002 необхідно застосовувати законодавство, що діяло станом на 08.09.92, а саме Тимчасове положення про порядок пропуску товарів, майна та транспортних засобів, затверджене наказом Державного митного комітету України N 7 ( v0007342-91 ), від 30.12.91.
Між тим статтею 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ), який набрав чинності з 25 лютого 2000 року, визначено, що цей Закон поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України від 13 березня 1992 року "Про іноземні інвестиції" ( 2198-12 ), Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року "Про режим іноземного інвестування" ( 55-93 ) та Закону України від 19 березня 1996 року "Про режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України ( v001p710-02 ) від 29 січня 2002 року (справа N 1-17/2002 р.) та Ухвали Конституційного Суду України ( va03u710-02 ) (справа N 1-17/2002 р.) положення частини першої статті п'ятої Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) від 17 лютого 2000 року є підставою не лише для відмови в наданні, а й для припинення раніше наданих пільг підприємствам з іноземними інвестиціями.
Таким чином, з 25 лютого 2000 року припинено пільговий режим валютного регулювання, оподаткування та митного оформлення для підприємств, створених із залученням іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу їх здійснення.
З цієї дати до іноземних інвесторів, спільних підприємств, у статутному фонді яких не менш 51 відсотка належить підприємству з іноземними інвестиціями, застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які передбачені Законом України "Про режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ) від 19 березня 1996 року та актами спеціального законодавства України щодо режиму іноземного інвестування з урахуванням положень Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) від 17 лютого 2000 року.
Крім того, ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2001 року, якою роз'яснено рішення цього суду від 01.10.2001, постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки ст. 215 ЦПК України ( 1502-06 ) (1963 р.) передбачає подачу заяви про роз'яснення рішення, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Всупереч положень закону судом було прийнято і розглянуто таку заяву (а. с. 124) в той час, коли рішення суду від 01.10.2001 вже було виконано.
Апеляційний суд в порушення вимог ст. ст. 301, 302, 314 ЦПК України ( 1618-15 ) належним чином обставин справи не встановив і не дав належної оцінки зазначеним доказам.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229 КАС України ( 2747-15 ), колегія суддів Вищого адміністративного суду ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Чорноморської регіональної митниці задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 1 жовтня 2001 року, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2001 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 травня 2002 року - скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову фірми "MCM Industrial Technology Gmbh", спільного виробничо-інвестиційного підприємства - акціонерного товариства "Фірма Фіаніт", дочірнього підприємства "Пошук" до Чорноморської регіональної митниці про зобов'язання не перешкоджати в реалізації прав, передбачених законодавством про державні гарантії захисту іноземних інвестицій, та скасування рішення про відмову в митному оформленні вантажу - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.