Відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" розмір заборгованості з виплати аліментів визначається державним виконавцем, а за наявності спору - судом. Недотримання позивачем встановленої процедури тягне відмову в задоволенні позову

СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

30.09.2004

(Витяг)

У квітні 2002 р. Х. звернулася до суду з позовом до С. та сільськогосподарського акціонерного товариства "Ольшаниця" (далі - СГАТ) про стягнення заборгованості з виплати аліментів. На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що згідно з рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 20 жовтня 1992 р. відповідач сплачує на її користь на утримання дочки аліменти в розмірі 1/4 заробітної плати. Виконавчий лист перебуває на виконанні в бухгалтерії СГАТ. Крім того, щорічно починаючи з 1996 р. укладається договір між головою зазначеного товариства та С. про використання останнім власного автомобіля у службових цілях з виплатою компенсації за амортизацію автомобіля. Такі компенсаційні виплати провадяться в грошовій формі в межах норм, передбачених законодавством, не включаються до суми заробітної плати й не є об'єктом оподаткування, а тому аліменти з компенсаційних виплат відповідача бухгалтерія СГАТ не утримує. У зв'язку з цим позивачка просила стягнути з відповідачів заборгованість за аліментами із компенсаційних сум починаючи з 1 жовтня 1996 р. до 1 січня 2002 р. у розмірі 8 тис. 680 грн.

Рокитнянський районний суд рішенням від 19 червня 2002 р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2002 р., у задоволенні позову відмовив.

У касаційній скарзі Х. просила скасувати постановлені у справі рішення, посилаючись на порушення судами статей 15, 42, 62 ЦПК ( 1501-06 ) та наказу Міністерства фінансів і Міністерства економіки України від 12 листопада 1993 р. N 88 ( z0182-93 ) "Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання".

Розглянувши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з правилами ст. 93 КпШС ( 2006-07 ) та ст. 74 Закону від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV ( 606-14 ) "Про виконавче провадження" розмір заборгованості з виплати аліментів визначається державним виконавцем, а за наявності спору питання про розмір такої заборгованості вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка в процесі виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини звернулася безпосередньо до суду про стягнення визначеної нею самою суми заборгованості за аліментами, посилаючись на статті 80, 82 КпШС ( 2006-07 ), якими передбачено обов'язок батьків утримувати своїх дітей, а також розмір аліментів, що стягуються з батьків на неповнолітніх дітей, без попереднього звернення до державного виконавця із заявою про визначення розміру такої заборгованості.

За таких обставин згідно з названими нормами права суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, доводи, наведені в касаційній скарзі, висновків суду не спростовують, тому Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись статтями 334, 335 ЦПК ( 1503-06 ), касаційну скаргу Х. відхилила, а судові рішення, постановлені у справі, залишила без зміни.