Задовольняючи позов про розірвання договору оренди землі, суд неправильно застосував норми Закону України "Про оренду землі", адже порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) урегульований не цим законом, а Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)"

СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.2003

(Витяг)

У жовтні 2001 р. Б. звернувся до суду із позовом до ТОВ "Агрофірма "Лан" (далі - ТОВ) про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю). Свої вимоги обґрунтував тим, що в договорі оренди, укладеному з відповідачем 8 квітня 2000 р., не зазначені істотні умови (а саме: місце розташування земельної ділянки; відповідальність сторін; яка зі сторін несе ризик випадкового пошкодження чи знищення об'єкта оренди), а також тим, що перед укладенням цього договору земельний пай у натурі не був виділений.

Рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 7 грудня 2001 р. позов задоволено.

У касаційній скарзі ТОВ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати це судове рішення.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, встановила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що договір оренди земельної частки (паю), укладений між Б. і ТОВ 6 квітня 2000 р., не відповідає вимогам Закону від 6 жовтня 1998 р. N 161-XIV ( 161-14 ) "Про оренду землі".

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи.

Так, порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) урегульований не Законом "Про оренду землі" ( 161-14 ), а Указом Президента України від 3 грудня 1999 р. N 1529/99 ( 1529/99 ) "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" та постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. N 119 ( 119-2000-п ) "Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)".

Оскільки оспорюваний договір оренди земельної частки (паю) був укладений у відповідності із зазначеними Указом Президента України ( 1529/99 ) та постановою Кабінету Міністрів України ( 119-2000-п ), рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим.

Враховуючи, що у справі не потрібно було збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи встановлені судом повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ), касаційну скаргу ТОВ задовольнила, рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 7 грудня 2001 р. скасувала і постановила нове рішення, яким Б. у задоволенні позову відмовила.