Про вирішення питання щодо доведеності та спрямованості умислу винної особи (уповноваженої на виконання функцій держави) на вчинення корупційного діяння

ГОЛОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23.10.2003

(Витяг)

Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15 лютого 2002 р. на Т. на підставі ст. 7 Закону від 5 жовтня 1995 р. N 356/95-ВР ( 356/95-ВР ) "Про боротьбу з корупцією" (далі - Закон) накладено штраф у розмірі 425 грн. і звільнено його з посади першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА в Житомирській області із забороною займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років із дня звільнення.

Т. визнано винним у тому, що він, використовуючи свої службові повноваження, незаконно вселився в кімнату для приїжджих комбінату "Рекорд" (далі - Комбінат), де мешкав із дружиною з квітня 2001 р. по лютий 2002 р., і при цьому оплачував проживання за заниженими тарифами.

Суддя розцінив ці дії Т. як корупційні та кваліфікував їх за п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону ( 356/95-ВР ) (незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, пільг у зв'язку з виконанням таких функцій).

Голова Верховного Суду України із рішенням місцевого суду не погодився.

За змістом Закону ( 356/95-ВР ), при вирішенні питання щодо доведеності та спрямованості умислу винної особи (уповноваженої на виконання функцій держави) на вчинення корупційного діяння, передбаченого п. "а" ч. 2 ст. 1, суд має встановити і зазначити в мотивувальній частині рішення, в чому конкретно виявилася діяльність цієї особи, спрямована на протиправне використання нею своїх повноважень, якого виду пільги їй були надані у зв'язку з виконанням саме цих функцій та в який спосіб було задоволено корисливий інтерес.

Висновок про винність Т. у незаконному одержанні пільг, тобто у вчиненні ним корупційного діяння, зроблений суддею місцевого суду з урахуванням того, що Т. як особа, уповноважена на виконання функцій держави, незаконно вселився в кімнату для приїжджих, де проживав тривалий час, неповністю сплачуючи відповідну плату.

Проте до справи долучено тільки наказ голови ДПА України від 27 серпня 2000 р. N 823-0 про призначення Т. на посаду першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Житомирській області та довідку Комбінату від 1 лютого 2002 р. про відсутність у нього заборгованості із плати за проживання в кімнаті цього підприємства. Будь-яких судових рішень (які б у цьому випадку мали преюдиційний характер) або рішень правоохоронних органів щодо самовільного вселення Т. в зазначену кімнату чи його користування нею на пільгових умовах у матеріалах справи немає.

Т. пояснив, що він після призначення на нову посаду у правоохоронних органах Житомирської області прибув у місто за наказом ДПА України і, не маючи житла, змушений був погодитись із пропозицією свого керівника на тимчасове проживання разом із дружиною в кімнаті для приїжджих Комбінату. Як тільки керівник погодив це питання з директором Комбінату, він поселився в цій кімнаті і регулярно оплачував комунальні послуги. Ці доводи Т. нічим не спростовані.

Таким чином, рішення місцевого суду про винність Т. у незаконному одержанні пільг як в одному із корупційних діянь ґрунтувалося на припущеннях. Тому Голова Верховного Суду України визнав його незаконним і скасував, а справу закрив.