Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява, підписана виконуючим обов'язки голови правління банку, тобто особою, яка на час відсутності голови правління банку тимчасово його заміщала, на підставі ст. 63 цього Кодексу поверненню не підлягає

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.12.2003

(Витяг)

У жовтні 2002 р. акціонерний комерційний банк "Прем'єрбанк" (далі - АКБ) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ВАТ) про стягнення 424 тис. 493 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є векселедержателем простого векселя на суму 4 млн. грн., виданого товариством з обмеженою відповідальністю "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь відповідача. 27 жовтня 2001 р. цей вексель опротестував у неплатежі приватний нотаріус. Позивач направив відповідні повідомлення на адресу свого індосанта і векселедавця. Проте вексель оплачено не було. 23 жовтня 2002 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою виплатити суму векселя та 424 тис. 493 грн. нарахованих відсотків, яку відповідач залишив без задоволення. У зв'язку з цим АКБ просив стягнути з відповідача нараховані на суму векселя відсотки.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 5 жовтня 2002 р. позовну заяву повернув без розгляду, вважаючи, що її підписала особа, яка не має такого права і не надала доказів, які б підтверджували повноваження виконуючого обов'язки (далі - в. о.) голови правління АКБ Я.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 24 грудня 2002 р. зазначену ухвалу скасував, а справу передав на розгляд до суду першої інстанції. Постанова мотивована тим, що суд при підготовці справи до розгляду повинен був витребувати від позивача підтвердження про виконання Я. обов'язків посадової особи - голови правління банку.

Вищий господарський суд України постановою від 10 липня 2003 р. названу постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасував, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2002 р. залишив без зміни. Постанова обґрунтована тим, що суду не було надано доказів на підтвердження права Я. підписати позовну заяву АКБ.

Верховний Суд України ухвалою від 20 листопада 2003 р. порушив провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 10 липня 2003 р. за касаційною скаргою АКБ, в якій просив скасувати зазначену постанову, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ) та виявлення фактів різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок Вищого господарського суду України про ненадання суду доказів, які підтверджують право Я. підписати позовну заяву АКБ, помилковий і суперечить даним, що містяться в матеріалах справи, вимогам закону та положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Відповідно до ст. 129 Конституції ( 254к/96-ВР ) однією з основних засад судочинства є законність.

Згідно зі ст. 2 Закону від 7 лютого 2002 р. N 3018-III ( 3018-14 ) "Про судоустрій України" суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.

У ст. 1 ГПК ( 1798-12 ) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як зазначено у ст. 4 ГПК ( 1798-12 ), господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції ( 254к/96-ВР ), Закону від 4 червня 1991 р. N 1142-XII ( 1142-12 ) "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі ст. 63 ГПК ( 1798-12 ) позовна заява підлягає поверненню, якщо вона не відповідає вимогам ст. 54 ГПК, відповідно до якої така заява підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

У позовній заяві АКБ зазначено, що її підписав в. о. голови правління банку, тобто особа, яка на час відсутності голови тимчасово його заміщала.

За таких обставин позовну заяву не можна було повертати з посиланням на ст. 63 ГПК ( 1798-12 ). Якщо в суду виникли сумніви щодо повноважень в. о. голови правління АКБ, то в процесі підготовки справи до судового розгляду у позивача можна було витребувати відповідний документ. У разі його неподання суд вправі винести ухвалу про залишення позову без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу АКБ задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 10 липня 2003 р. скасувала, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2002 р. залишила в силі.