Про перерахунок пенсії наукового працівника

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2006

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого: Цуркана М.І., суддів: Карася О.В., Ланченко Л.В., Степашка О.І., Шипуліної Т.М., при секретарі судового засідання: Липі В.А., за участі позивачки К., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом К. до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про перерахунок пенсії наукового працівника ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2005 року К. звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва всупереч положенням ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) при перерахунку пенсії неправомірно відмовило виключити вибраний нею період, що виключається з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2005 року позов задоволено. На відповідача покладено обов'язок нарахувати К. пенсію з 21 квітня 2004 року, виключивши період з 01.01.1986 року по 31.12.1989 року, за умови, що цей період становить не більше 10 відсотків тривалості страхового стажу з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення наукової пенсії.

Новим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 4 серпня 2005 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі К., з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить рішення останнього скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення К., котра доводи скарги підтримала, перевіривши ці доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з наступних підстав.

Судами встановлено що К. з 21 квітня 2004 року призначена пенсія відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ).

Також встановлено, що при обчисленні пенсії управлінням Пенсійного фонду позивачці відмовлено у виключенні періоду з 01.01.1986 року по 31.12.1989 року, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії з посиланням на те, що виключеним може бути страховий, а не науковий стаж.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову та наукову-технічну діяльність" від 20 листопада 2003 року N 1316-IV ( 1316-15 ) ст. 24 викладена в новій редакції і за її змістом пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до частини другої статті 23 цього Закону та статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески). За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи, визначений частиною другою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати.

Положення цієї статті, як зазначено у частині 14, поширюється також на пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову та наукову-технічну діяльність" ( 1316-15 ) від 20 листопада 2003 року.

Статтею 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV ( 1058-15 ) передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд, до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше, ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Іншого порядку визначення заробітної плати для обчислення пенсії наукового працівника чинне законодавство не містить.

Тому відмова особі у виборі періоду, який виключається з періоду, за який враховується заробітна плата є неправомірною, а рішення суду першої інстанції про поновлення права К. на вибір оптимального заробітку законне та обґрунтоване.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши новим рішенням у задоволенні позову, апеляційний суд помилився у тлумаченні застосованих правових норм.

За змістом ч. 5 ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), на яку послався апеляційний суд, різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом ( 1977-12 );

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Оскільки, за висновком апеляційного суду, пенсія К. складається з двох частин, перша з яких призначена на підставі ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), де і було застосовано процес оптимізації та другої, призначеної на підставі Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), то до цієї частини застосувати процес оптимізації неможливо.

Проте, пенсія позивачці призначена за правилами Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), а відсилання останнього до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) для визначення сум заробітної плати наукового працівника не тотожне призначенню пенсії за цим Законом.

Крім того, визначення у згаданій нормі фінансування різниці між сумою призначеної пенсії за Законом "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, не підміняє собою порядку визначення заробітної плати для обчислення пенсії наукового працівника.

Відповідно до правил ст. 226 КАС України ( 2747-15 ), суд касаційної скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до Закону і помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 232 КАС України ( 2747-15 ) колегія суддів УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу К. задовольнити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 4 серпня 2005 року скасувати та залишити в силі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2005 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ).