Про перерахунок пенсії

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15.06.2006

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Бутенка В.І., суддів - Лиски Т.О., Панченка О.І., Сороки М.О., Гончар Л.Я., при секретарі - Липа В.А., розглянувши касаційну скаргу гр. В. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2006 року у справі за позовом гр. В. до Київського міського військового комісаріату про перерахунок пенсії, - ВСТАНОВИЛА:

У червні 2005 року гр. В. звернувся до суду із позовом до Київського міського військового комісаріату про перерахунок пенсії.

Позов мотивував тим, що він військовий пенсіонер, прослужив у Збройних Силах України 32 роки. Наказом Головнокомандуючого військово-повітряними силами від 29 листопада 1986 року N 01173 був звільнений з військової служби у запас за п. 59 "а" (за віком), виключений із списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення з 29 листопада 1986 року і направлений до Ленінградського РВК в м. Києві. У 1986 році йому була призначена пенсія, а 1992 році - перерахована.

Відповідно до перерахунків пенсії, проведених відповідачем, в розрахунок його пенсійного забезпечення не входили додаткові види грошового забезпечення.

Вважає, що перерахунків пенсії у повному обсязі відповідач не робив, чим порушив право позивача на рівність перед законом з іншими військовослужбовцями, тому просив зобов'язати відповідача перерахувати розмір раніше призначеної позивачу пенсії відповідно до нормативно-правових актів України, а саме:

- з 1 вересня 1999 р. - по 31 грудня 2002 року - щомісячної надбавки у розмірі 40% посадового окладу згідно з Указом Президента України від 14 липня 1999 року N 847/99 ( 847/99 ) "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України";

- з 1 січня 2003 р. - по 31 грудня 2004 року - щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення згідно з Указом Президента від 23 лютого 2002 року N 173 ( 173/2002 ) "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ";

- з 1 травня 2003 р. - по 31 грудня 2004 року - щомісячної надбавки у розмірі 90% за безперервну службу на підставі Указу Президента від 5 травня 2003 року N 389 ( 389/2003 ) "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну службу" і п. 1.2 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року N 149 ( z0411-03 );

- з 1 березня 2001 р. - по 31 грудня 2004 року - щомісячної премії 33,3% від окладу грошового утримання і додаткових видів грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року N 829 ( 829-2000-п ) "Про грошове забезпечення військовослужбовців" та пункту 34.5 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 5 березня 2001 року N 75 ( z0251-01 ).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2005 року в задоволенні позовних вимог гр. В. відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2006 року апеляційна скарга гр. В. відхилена, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2005 року залишене без змін.

В лютому 2006 року гр. В. звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2006 року, в якій ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) пенсії особам, які мають право на неї за цим законом, обчислюються з урахуванням відповідного окладу за посадою, спеціального звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання й вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Сам Закон не встановлює будь-яких обмежень щодо розміру пенсії, а відносить це питання на вирішення Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 ( 393-92-п ) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, окладу за військові звання, процентної надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісячно. При цьому розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед звільненням за пенсією незалежно від наявних перерв у службі.

З наведених обставин вбачається, щомісячна надбавка, запроваджена Указами Президента України N 173 ( 173/2002 ) від 23 лютого 2002 року "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" та N 389 ( 389/2003 ) від 5 травня 2003 року "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну службу", відноситься до додаткових видів грошового забезпечення й приймається в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби і звільнені після її запровадження. Гр. В. цієї надбавки не отримував під час проходження служби, оскільки був звільнений зі служби у 1986 році, а тому дія вищезазначених Указів на нього не поширюється.

Щодо перерахування пенсії на підставі Указу Президента України від 14 липня 1999 року N 847/99 ( 847/99 ) "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України", то даний Указ втратив чинність відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2002 року N 173 ( 173/2002 ).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 ( 393-92-п ) щомісячна премія у розмірі 33,3% не включена до складу грошового забезпечення, з якого має обчислюватися пенсія. Премія також не входить до додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 452 ( 452-98-п ) "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців", тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач не має права на перерахунок пенсії з урахуванням 33,3% премії.

Відповідно до постанови N 4 ( v0004700-05 ) Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року "Про окремі питання застосування судами законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло з 1 січня 2005 року, не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ), нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій. Закон України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 1769-15 ), який набув чинності з 1 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто з 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягає.

Отже, при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

За таких обставин, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів - УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу гр. В. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2006 року у справі за позовом гр. В. до Київського міського військового комісаріату про перерахунок пенсії залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.