Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26.04.2006

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Співака В.І., суддів Білуги С.В., Гаманка О.І., Загороднього А.Ф., Заїки М.М., при секретарі Парненко В.С., за участю позивача гр. Ч, представника позивача гр. Б та представника відповідача гр. О розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на рішення господарського суду Рівненської області від 18.05.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2005 по справі за позовом Приватного підприємця гр. Ч до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.05.2005 було задоволено позов Приватного підприємця гр. Ч до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне) про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 28.04.2004 N 0001771742/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 27347,50 грн. (16645,00 грн. - основний платіж, 10702,50 грн. - штрафні санкції). Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 28.04.2004 N 0001771742/0 з моменту його прийняття. В зустрічному позові ДПІ у м. Рівне до Приватного підприємця гр. Ч про визнання податкового зобов'язання в сумі 27347,50 грн. за непрямими методами відмовлено. Стягнуто з відповідача - ДПІ у м. Рівне на користь позивача - Приватного підприємця гр. Ч судові витрати в сумі 203,00 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2005 апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 18.05.2005 залишено без змін.

ДПІ у м. Рівне подала касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 18.05.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2005 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову Приватного підприємця гр. Ч, та задовольнити позовні вимоги ДПІ у м. Рівне по зустрічному позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судами було встановлено, що Приватний підприємець гр. Ч зареєстрований виконавчим комітетом Рівненської міської ради, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, про що йому видано свідоцтво про державну реєстрацію. У період з 01.01.2002 по 31.12.2003, тобто який включає період, що перевірявся органами податкової служби, підприємець здійснював оподаткування відповідно до положень статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ), який надає йому право сплачувати фіксований розмір податку шляхом придбання патенту, якщо громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринку та є платником ринкового збору згідно з законодавством.

Відповідно до пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) встановлено перелік осіб, які підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку на додану вартість. Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору, в порядку, встановленому законодавством в цьому переліку відсутні, таким чином вони не є платниками податку на додану вартість.

Суди дійшли вірного висновку, що оскільки гр. Ч ввозив товари на митну територію України не як приватний підприємець, а як громадянин, то ним не здійснювалась зовнішньоекономічна діяльність, яка оподатковується податком на додану вартість. Крім того податковою перевіркою не було враховано, що по деяких вантажно-митних деклараціях вартість ввезених товарів не підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" ( 2681-14 ) в якому зазначено, що при ввезені на митну територію України звільняються від оподаткування товари, сумарна митна вартість яких не перевищує 200 євро, а загальна вага не перевищує 50 кг.

Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Таким чином судами першої та апеляційної інстанції правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 212, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 18.05.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2005 по справі за позовом Приватного підприємця гр. Ч до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.