Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08.07.2003

(Витяг)

8 липня 2003 року Вищий господарський суд України у складі колегії суддів розглянув на відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з роботи з крупними платниками податків у м. Одесі на постанову від 14 квітня 2003 року Одеського апеляційного господарського суду, рішення господарського суду Одеської області у справі N 23/36-03-1171 за позовом Концерну "Радуга", м. Одеса до Спеціалізованої державної податкової інспекції з роботи з крупними платниками податків у м. Одесі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення <...>, ухвалив наступне.

У лютому 2003 року Концерн "Радуга" подав до суду позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції з роботи з крупними платниками податків у м. Одесі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0004090820/0 від 30 січня 2003 року, яким йому було донараховано податок на додану вартість у сумі 601302 грн. і застосовано фінансові санкції з податку на додану вартість у сумі 125707 грн., а всього - на суму 727009 грн.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що здійснював експорт за межі митної території України. За законом за цими операціями податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою. На підтвердження цього позивач надав суду примірники п'ятого основного аркуша вантажної митної декларації (ВМД), які засвідчують факт перетину митного кордону України, у яких власником експортованого товару зазначений Концерн "Радуга", а отримувачем товару - нерезидент.

11 березня 20003 року Спеціалізована державна податкова інспекція з роботи з крупними платниками податків у м. Одесі заявила клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з порушенням кримінальної справи проти посадових осіб Концерну "Радуга".

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 березня 2003 року позов було задоволено.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі залишено без задоволення, оскільки воно не відповідає вимогам статті 79 ГПК України ( 1798-12 ) і не свідчить про неможливість розгляду цієї справи судом.

Задовольняючи позов і визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення, Господарський суд виходив з того, що позивачем відповідно до умов договору комісії було здійснено експорт (вивезення) товарів за межі митної території України. Цей факт підтверджується належним чином оформленими оригіналами п'ятого основного листа "примірник для декларанта" вантажних митних декларацій, на підставі яких операція правомірно обкладалася позивачем податком за нульовою ставкою.

Відповідач помилково пов'язує умови виконання договору із розміром ставки оподаткування ПДВ, оскільки Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не ставиться застосування нульової ставки при продажу товарів, вивезених (експортованих) платником податків за межі митної території України, у залежність від умов поставки відповідно до Правил ІНКОТЕРМС і моменту переходу права власності на експортовану продукцію.

Разом з тим позивач зазначав, що аргументи відповідача в обгрунтування здійсненого донарахування ПДВ за ставкою 20% із вказаних операцій, відображених у коносаменті, не заслуговують уваги, оскільки не відповідають вимогам підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 названого Закону ( 168/97-ВР ), яким не ставиться застосування нульової ставки ПДВ у залежність від інформації, відображеної в коносаментах.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2003 року рішення господарського суду Одеської області залишено без змін з тих самих підстав.

У касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція з роботи з крупними платниками податків у м. Одесі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду скасувати, посилаючись на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме норми підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Заслухавши доповідь судді Кочерової Н.О., пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податок за нульовою ставкою нараховується щодо операцій з продажу товарів, вивезених (експортованих) платником податків за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податків за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належним чином оформленою митною декларацією.

Як встановлено судом і випливає з матеріалів справи, 15 серпня 2001 року між Концерном "Радуга" (Комітент) і товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" (Комісіонер) було укладено договір комісії N 5 (з додатковими угодами та додатками до нього), згідно з яким Комісіонер зобов'язувався за дорученням Комітента від свого імені та за його рахунок за обумовлену договором винагороду здійснити реалізацію нафтопродуктів (газу зрідженого і мазуту) нерезидентам України. Згідно зі звітами комісіонера останній реалізував у 2001-2002 роках відповідно до контрактів фірмам-нерезидентам газ зріджений вуглецевий і мазут з оформленням ВМД на експортування (вивезення) за межі митної території України зазначених товарів.

Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що згідно з умовами договору комісії (у якому Концерн "Радуга" виступав як Комітент та власник товару) позивачем було здійснене експортування (вивезення) товарів за межі митної території України. Цей факт підтверджується належним чином оформленими відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації і Постанови КМУ від 9 червня 1997 року N 574 ( 574-97-п ) вантажними митними деклараціями (оригінал п'ятого основного аркуша "примірник для декларанта"), у графі 2 як відправник-експортер (платник податку на додану вартість, що має право на застосування нульової ставки з таких операцій) зазначено Концерн "Радуга", у графі 8 як одержувач (імпортер) зазначено фірми-нерезиденти, з якими комісіонер укладав контракти, у графі 44 підставою відвантаження за значено договір комісії N 5 та контракти, укладені з нерезидентами. На зворотному боці митних декларацій зроблено напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, стоїть підпис відповідальної посадової особи, дата та гербова печатка митного органу.

При цьому колегія судців також зазначає наступне. Указом Президента України від 4 жовтня 1994 року N 567/94 ( 567/94 ) встановлено, що Правила ІНКОТЕРМС застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності при укладенні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, з метою однакового тлумачення комерційних термінів, а не визначення ставок та бази оподаткування за ПДВ.

Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) строки вивезення (експортування), а також ввезення (імпортування) товарів не тлумачаться в залежності від моменту та місця переходу права власності, а також від того, яка особа здійснювала пере везення.

Попередні судові інстанції встановили наявність у позивача належним чином оформленої ВМД, яка підтверджує факт перетину експортованим товаром митного кордону. Тому місцевий та апеляційний господарський суди правомірно зробили висновок про відсутність у відповідача законних підстав стверджувати, що на цю операцію не поширюється положення про застосування нульової ставки ПДВ.

Правила ІНКОТЕРМС відповідно до Указу Президента України від 11 жовтня 1994 року N 567/94 ( 567/94 ) застосовуються суб'єктами господарювання при укладанні договорів (у тому числі зовнішньоекономічних) і до оподаткування наведені правила не застосовуються.

Враховуючи що суд повно та об'єктивно дослідив надані сторонами докази в їх сукупності, винесені судові рішення відповідають вимогам закону та обставинам справи й підстав для їх скасування не передбачається.

Головуючий Н.О.Кочерова

Судді В.В.Рибак А.М.Улицький