Тип: Рішення
Дата: 02 червня 2004 р.
Статус: Не визначено
ВІЙСЬКОВА СУДОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
02.06.2004
(Витяг)
У січні 2004 р. Г. звернувся до суду зі скаргою, яку обгрунтував тим, що згідно з висновками атестаційної комісії військової частини від 6 листопада 2003 р. його визнано таким, що не відповідає займаній посаді командира військової частини, і прийнято рішення про доцільність призначення (виходячи з його ділових та моральних якостей) на рівну посаду, не пов'язану з роботою з особовим складом. Проте Головнокомандувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - Головнокомандувач ВМС ЗС України), якому були направлені зазначені висновки атестаційної комісії для затвердження, прийняв рішення про те, що заявник займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню в запас. Вважаючи, що суб'єкт оскарження міг тільки затвердити або не затвердити висновки атестаційної комісії, але аж ніяк не мав права приймати рішення про звільнення з військової служби, заявник просив визнати ці дії Головнокомандувача ВМС ЗС України неправомірними.
Військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил рішенням від 17 лютого 2004 р. відмовив Г. у задоволенні скарги.
У касаційній скарзі Г., не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, що розглядав справу по першій інстанції, просив це рішення скасувати, мотивуючи неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, Військова судова колегія Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи Г. у визнанні неправомірними дій суб'єкта оскарження щодо прийняття рішення про звільнення заявника з військової служби за службовою невідповідністю, в той час коли за висновками атестаційної комісії він хоча й не відповідає займаній посаді, проте визнано доцільним призначити його на іншу рівну посаду, що не пов'язана з роботою з особовим складом, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з підпунктом 2.1 та п. 6 Положення про атестаційні комісії у Збройних Силах України (затверджене наказом Міністра оборони України від 12 грудня 2002 р. N 408) основними завданнями атестаційної комісії є формування колективної думки і надання пропозицій командиру (начальнику) щодо відповідності військовослужбовців займаним посадам та перспектив їх подальшого службового використання. Згідно з висновком суду прийнятий атестаційною комісією висновок для командира має виключно рекомендаційний характер.
Однак із таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з таких підстав.
Відповідно до п. 44 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 р. N 1053/2001 ( 1053/2001 ); далі - Положення) для забезпечення правильного добору, розстановки, об'єктивної оцінки професійного рівня, ділових та моральних якостей кожного військовослужбовця, їх відповідності посаді та визначення перспективи службового використання провадиться атестування військовослужбовців.
За змістом підпунктів 5.3, 5.8 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (затверджена наказом Міністра оборони України від 16 липня 2002 р. N 237 ( z0647-02 ); далі - Інструкція) атестаційні картки військовослужбовців складаються безпосередніми начальниками тих, хто атестується, і передаються на розгляд відповідним атестаційним комісіям.
Підпунктом 5.17 Інструкції ( z0647-02 ) передбачено, що атестаційні картки військовослужбовців з висновком про невідповідність займаній посаді та рекомендаціями про необхідність переміщення на нижчу посаду або звільнення з військової служби в запас (відставку) за службовою невідповідністю затверджуються начальником, до чиєї номенклатури призначення належить посада того, хто атестується.
Таким чином, аналізуючи викладене вище, Військова судова колегія Верховного Суду України дійшла висновку, що хоча висновок атестаційної комісії і має рекомендаційний характер, однак до повноважень відповідної посадової особи входить лише право затвердити чи не затвердити такий висновок. У тому випадку, коли відповідний командир не погоджується з прийнятим атестаційною комісією рішенням, він повинен власноручно викласти мотиви непогодження (підпункт 5.13 Інструкції) та направити атестаційні матеріали зазначеній комісії на повторний розгляд з урахуванням його думки щодо подальшого проходження служби атестованим військовослужбовцем.
Самостійно прийняти рішення про звільнення військовослужбовця за службовою невідповідністю з лав Збройних Сил України, в той час коли за висновками атестаційної комісії він хоча й не відповідає займаній посаді, проте його доцільно призначити на рівну посаду, - начальник, до номенклатури призначення якого належить посада атестованого військовослужбовця, не може.
За таких умов, оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, однак неправильно дано тлумачення матеріального закону, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення скарги Г.
З урахуванням наведеного Військова судова колегія Верховного Суду України рішення Військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 17 лютого 2004 р. скасувала і постановила нове рішення про задоволення скарги Г.: дії Головнокомандувача ВМС ЗС України, що пов'язані з прийняттям рішення про звільнення заявника з військової служби за результатами розгляду висновків атестаційної комісії військової частини від 6 листопада 2003 р., були визнані неправомірними.