Тип: Рішення
Дата: 24 березня 2004 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
24.03.2004
(Витяг)
У травні 2001 р. С.В. звернулася до суду з позовом до ВАТ "Червоний чабан" Каланчацького району (далі - ВАТ), треті особи: Червоночабанська сільська рада, Каланчацька районна рада, Каланчацька районна державна адміністрація - про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом. У позові зазначала, що 24 лютого 1998 р. помер її чоловік С.П., який був акціонером ВАТ, створеного 26 лютого 1997 р. на базі державного підприємства - радгоспу-заводу "Червоний чабан", і перебував з ВАТ у трудових відносинах. 27 грудня 1997 р. на загальних зборах акціонерів ВАТ було прийнято рішення про роздержавлення земель і затверджено початковий список осіб, що мають право на земельну частку (пай), до якого був включений С.П. 27 березня 2001 р. Червоночабанська сільська рада прийняла рішення N 110 про передачу державних земель у колективну власність ВАТ, а також рішення N 111, у якому затверджено список громадян, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю. При житті С.П. був включений до цього списку, однак після смерті - виключений. Крім того, позивачка вказувала, що після смерті С.П. успадкувала належні йому акції ВАТ, про що свідчать свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 квітня 2002 р. та виписка з реєстру власників іменних цінних паперів. Указаними акціями вона до цього часу не розпорядилась, крім неї інших спадкоємців у С. П. немає. 6 вересня 2001 р. ВАТ отримало Державний акт на право колективної власності на землю. Вважаючи виключення С.П. із зазначеного вище списку незаконним, позивачка просила визнати за нею право на земельну частку (пай) у колективній власності на землю ВАТ.
Каланчацький районний суд Херсонської області рішенням від 6 червня 2002 р., яке залишив без зміни апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 3 вересня 2002 р., позов С. В. задовольнив.
У поданій касаційній скарзі ВАТ просило зазначені судові рішення скасувати, пославшись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що С.П. як акціонер мав право на земельну частку (пай) у переданих у 2001 р. членам акціонерного товариства землях і на цю частку після смерті відкрилася спадщина. Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки він суперечить чинному законодавству.
Як встановив суд першої інстанції, С.П. помер 24 лютого 1998 р., а державні землі, що перебували у користуванні ВАТ, передані останньому в колективну власність згідно з Державним актом, виданим у вересні 2001 р.
Відповідно до Указів Президента України від 10 листопада 1994 р. N 666/94 ( 666/94 ) "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" та від 8 серпня 1995 р. N 720/95 ( 720/95 ) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного товариства, тому висновок суду про наявність у спадкодавця права на пай суперечить вказаним нормативним актам, а постановлені судові рішення підлягають скасуванню.
Оскільки спадкодавець не працював у ВАТ на момент передачі землі колективу співвласників, то право на пай у нього не виникло і цей пай до складу спадщини не увійшов.
Ураховуючи, що суд неправильно застосував матеріальний закон, та керуючись статтями 334, 340 ЦПК ( 1503-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу ВАТ задовольнила: рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 6 червня 2002 р. та ухвалу апеляційного суду цієї області від 3 вересня 2002 р. скасувала, у задоволенні позову С.В. до ВАТ про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом відмовила.