Про стягнення несплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкового автомобіля

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.05.2006

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого: Панченка О.Н. (доповідача), суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Запоріжжя на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 14 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2005 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Запоріжжя до гр. А., за участю третьої особи - Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про стягнення несплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкового автомобіля, ВСТАНОВИЛА:

У травні 2004 року управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Запоріжжя (далі - Пенсійний фонд, позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до гр. А. (далі - Афонін гр. А., відповідач), з залученням до участі, у якості третьої особи, Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - УДАІ, третя особа), про стягнення несплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції відчуження автомобіля.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що 8 червня 2001 року відповідач зареєстрував у міжрайонному реєстраційно-екзаменаційному відділі N 2 (далі - МРЕВ N 2) УДАІ автомобіль марки "ВАЗ 21093" та отримав технічний паспорт і відповідні номерні знаки, однак збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з зазначеної операції не сплатив. Просив стягнути з гр. А. зазначений 3%-ий збір від вартості легкового автомобіля, тобто, 603 грн. 00 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 14 червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2005 року, в задоволені позову відмовлено.

В касаційній скарзі Пенсійний фонд порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, на підставі порушення останніми норм матеріального та процесуального права, та просить суд касаційної інстанції ухвалити нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що 8 червня 2001 року гр. А. зареєстрував у МРЕВ N 2 УДАІ автомобіль марки "ВАЗ 21093", в зв'язку з чим отримав технічний паспорт серії ЯТС N 370374 та відповідні номерні знаки.

При цьому у підтвердження оплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% вартості легкового автомобіля, що складає 603 грн., відповідач надав квитанцію від 8 червня 2001 року, після чого був зареєстрований автомобіль. Твердження позивача про те, що за вказаною квитанцією кошти на рахунок фонду в акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль" (далі - банк) не надходили, суди не вважають підставою для повторного стягнення збору з гр. А. та посилаються на недоведеність позивачем доказів того, що квитанція про сплату відповідачем 603 грн. є підробкою.

Проте з такими висновками судів погодитись неможливо.

Ч. 2 ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом способами. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121 ( 121/2001 ), Пенсійний фонд - центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення.

Пенсійний фонд звернувся до суду з позовом, посилаючись на несплату відповідачем суми збору, встановлену чинним законодавством України. Надавши ксерокопію квитанції позивач акцентував увагу на її підробленості, в зв'язку з чим районним судом було направлено відповідний запит до установи банку та з'ясовано, що гр. А. в 8 червня 2001 року через касу Шевченківського відділення Запорізького РУ "Приватбанк" сплата збору у розмірі 603 грн. не здійснювалась (довідка банку - а.с. 25).

Суд, не з'ясувавши чи видавалась вказана квитанція установою вищезазначеного банку та чи сплачувалися відповідачем грошові кошти до цієї установи, виніс рішення про відмову в позові.

Покладаючи на позивача обов'язок щодо доведеності доказів несплати збору відповідачем, суди не дали належної оцінки довідці банку (а.с. 25) від 1 квітня 2005 року, що має суттєве значення для вирішення справи. Також судами не прийнято до уваги і те, що в матеріалах справи відсутній оригінал квитанції від 8 червня 2001 року про сплату збору в розмірі 603 грн., а тому надана ксерокопія взагалі не може вважатися доказом сплати зазначеної суми.

Розглядаючи і вирішуючи даний спір суди не врахували вимоги Конституції України ( 254к/96-ВР ) та ст.ст. 15, 30 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року ( 1501-06 ), якими визначені змагальність і повнота у судовому процесі при розгляді справ і відповідно до яких повинні вживатись передбачені законом заходи до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи. Забезпечення змагальності судового процесу також регламентовано пунктами 2, 12, 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 5 березня 1977 року N 1 ( v0001700-77 ) "Про підготовку цивільних справ до судового розгляду" (зі змінами та доповненнями), на які судам необхідно було звернути увагу. Посилання сторін на фальшивість доказу суди перевіряють самостійно.

Також, суд першої інстанції взагалі вважає за можливе при наявності в матеріалах справи таких доказів розглядати справу у відсутності відповідача та представника третьої особи, на що не звернув уваги і суд апеляційної інстанції.

Касаційна інстанція не має повноважень встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додаткового перевіряти докази.

Оскільки прийняті по суті справи судові рішення ґрунтувалися на неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету доказування, то касаційна інстанція позбавлена можливості зробити висновок про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права. За таких підстав рішення судів підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду Запорізької області від 14 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2005 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.