Про визнання недійсною довідки про визначення митної вартості та повернення надмірно стягнених митних платежів

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06.07.2004

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Східної регіональної митниці на постанову Вищого господарського суду України від 24.03.2004 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "А." до Східної регіональної митниці та відділення Державного казначейства в м. Харкові про визнання недійсною довідки та повернення 15858,34 грн., ВСТАНОВИЛА:

У липні 2003 року ТОВ "А." звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Східної регіональної митниці та відділення Державного казначейства в м. Харкові про визнання частково недійсною довідки від 21.03.2003 про визначення митної вартості та повернення 15858,34 грн. надмірно стягнених митних платежів.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що Східною регіональною митницею при визначенні митної вартості товару були порушені ст. 16 Закону "Про Єдиний митний тариф" ( 2097-12 ) та Порядку визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабміну від 05.10.98 ( 1598-98-п ), згідно з якими нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладанню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі.

Східна регіональна митниця проти позову заперечувала, посилаючись на те, що при визначенні митної вартості було взято до уваги явну невідповідність заявленої митної вартості ноутбуків, вартості ноутбуків, що раніше пройшли митне оформлення та міститься у базі даних цінової інформації Держмитслужби на подібні товари, та встановлено митну вартість вантажу на підставі цін на ідентичні товари.

Відділення Державного казначейства в м. Харкові також позов не визнавало з тих підстав, що органи Державного казначейства проводять повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів державної податкової служби та рішень судових органів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.10.2003, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2004, позов задоволено з тих мотивів, що Східна регіональна митниця порушила положення ст. 16 Закону "Про Єдиний митний тариф" ( 2097-12 ) та Порядок визначення митної вартості товарів, затверджений постановою Кабміну від 05.10.98 ( 1598-98-п ).

Постановою Вищого господарського суду від 24.03.2004 зазначені судові рішення залишено без змін з тих же підстав.

17.06.2004 Верховним Судом за касаційною скаргою Східної регіональної митниці порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду від 24.03.2004 з мотивів різного застосування судом касаційної інстанції положень одного й того ж закону в аналогічних справах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Східної регіональної митниці та перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що для визначення митної вартості товарів, заявлених до оформлення, товариство з обмеженою відповідальністю "А." надало достатньо документів на підтвердження заявленої цінової інформації, а тому Східна регіональна митниця безпідставно зробила висновок щодо явної невідповідності заявленої митної вартості товару.

Проте з таким висновком погодитись не можна.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ), не дослідили належним чином заперечення Східної регіональної митниці з приводу того, що позивачем було надано таку інформацію щодо визначення митної вартості товарів, яка явно не відповідала митній вартості товарів, що міститься в базі даних цінової інформації Держмитслужби України, позаяк в якості підтвердження заявленої митної вартості ТОВ "А." були подані вантажні митні декларації, оформлені при попередніх поставках ідентичних товарів, але по інших партія вантажу, згідно іншого контракту та супровідних документах іншого вантажовідправника. Крім того, при визначенні митницею митної вартості позивачем не було надано документів, які б містили цінову інформацію щодо нових некомплектних ноутбуків, які були пред'явлені до митного оформлення.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону "Про Єдиний митний тариф" ( 2097-12 ) при явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України, затвердженого постановою Кабміну від 05.10.98 ( 1598-98-п ), у разі неможливості визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів та/або у разі явної невідповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості, що міститься в базі даних Держмитслужби, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні товари, що діють у країнах - експортерах цих товарів. Враховуючи, що за вказаних обставин митниця здійснює коригування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, позивач повинен був довести достовірність відомостей, зазначених у митній декларації, декларації митної вартості та в документах, поданих на підтвердження митної вартості товарів.

Господарський суд Харківської області та Харківський апеляційний господарський суд на вказані обставини уваги не звернули, не дослідили їх та не дали їм належної юридичної оцінки, що призвело до ухвалення незаконного та необгрунтованого рішення.

Вищий господарський суд вказаних недоліків не виправив.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду від 24.03.2004, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2004 та рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2003 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді слід всебічно та повно з'ясувати всі обставини справи, зокрема, дослідити заперечення Східної регіональної митниці щодо явного заниження ціни на товар, який було пред'явлено до оформлення, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ), Судова палата ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду від 24.03.2004, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2004 та рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2003 скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.