Тип: Постанова
Дата: 22 червня 2006 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.06.2006
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А., суддів Карася О.В., Сергейчука О.А., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М., при секретарі судового засідання Павлушко Р.С., розглянувши касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005 у справі N 14/170 за позовом Ужгородського держлісгоспу до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.11.2004, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005, позов задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 18.05.2004 N 483-23-1-22114655/4092 про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 11644,53 грн., в тому числі 7763,02 грн. - основний платіж та 3881,51 грн. - штрафні санкції, накладені на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ); від 18.05.2004 N 485-23-1-22114655/4108 в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1862,50 грн., накладених на підставі статті Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 11.05.99 N 491/99 ( 491/99 ).
Судові рішення вмотивовані тим, що позивач до початку перевірки контролюючим органом самостійно виправив помилки в податковому обліку валових доходів за перший, другий та четвертий квартали 2002 р, включивши в декларацію з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2003 р. (код рядка 02.2) 34,0 тис. грн. Висновок суду про неправомірне накладення на позивача штрафних санкцій за порушення порядку обігу готівки в сумі 1862,50 грн. обґрунтований посиланням на доведеність позивача в судовому процесі відсутності порушень з видачі та обліку готівки в сумі 7450,00 грн.
В задоволенні позовних вимог про визнання податкового повідомлення-рішення від 18.05.2004 N 485-23-1-22114655/4108 в частині накладення на позивача штрафних санкцій за порушення готівкового обігу в сумі 5119,75 грн. відмовлено з огляду на їх правомірність.
В касаційній скарзі Ужгородська МДПІ у Закарпатській області просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005 та рішення господарського суду Закарпатської області від 19.11.2004 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки встановлених у справі обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 11644,54 грн. стало невключення позивачем до складу валових доходів у I, II та IV кварталах 2002 року грошових коштів, отриманих з місцевого бюджету на лісовідновлювальні роботи та доходу від експорту лісопродукції в загальній сумі 25876,77 грн.
Визнаючи неправомірним донарахування позивачу контролюючим органом податку на прибуток, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач на підставі пункту 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ) до початку перевірки контролюючим органом виправив помилки, допущені в податковому обліку за 2002 рік, включивши вищезазначену суму доходу до складу валових доходів в декларації за 11 місяців 2003 року.
Дійсно, право платника на виправлення самостійно виявленої помилки у показниках раніше поданої податкової декларації шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, передбачено пунктом 5.1 ст. 5 вказаного Закону ( 2181-14 ). При цьому пунктом 17.2 ст. 17 цього Закону одночасно встановлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з такого податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'ять відсотків від такої суми з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Кореспондування зазначених правових норм дає підстави для висновку, що правомірність виправлення самостійно виявленої платником податків помилки, а отже і відсутність підстав для того, щоб вважати таку помилку наявною на момент перевірки платника контролюючим органом, обумовлюється одночасним дотриманням платником вимог пункту 5.1 ст. 5 та пункту 17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ).
Судами ж попередніх інстанцій не було встановлено, чи дотримався позивач вимог пункту 17.2 ст. 17 вказаного Закону ( 2181-14 ). Оскільки ця обставина є суттєвою для правильного вирішення спору, невстановлення її судами попередніх інстанцій свідчить про порушення ними ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ), відповідно з нормами якого здійснювався судовий розгляд справи, та як таке, що не може бути усунено судом касаційної інстанції, є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.05.2004 N 483-23-1-22114655/4092 з направленням справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 5119,75 грн., передбачених ст. 1 Указу Президента України від 11.05.99 N 491/99 ( 491/99 ), відповідає обставинам справи, встановленим на підставі правильної оцінки наявних у справі доказів, та пункту 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 19.02.2001 р. N 72 ( z0237-01 ) (з наступними змінами і доповненнями). Разом з тим, суди не звернули увагу на те, що в податковому повідомленні-рішенні від 18.05.2004 N 485-23-1-22114655/4108 штрафні санкції визначені сумою податкового зобов'язання позивача, що не відповідає пунктам 1.2 та 1.6 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ), за змістом яких штрафні санкції є сумою податкового зобов'язання в разі накладення їх за порушення податкового законодавства.
З врахуванням зазначеного податкове повідомлення-рішення від 18.05.2004 N 483-23-1-22114655/4092 щодо штрафу в сумі 5119,75 грн. підлягало визнанню недійсним в частині визначення вказаної суми сумою податкового зобов'язання позивача, у зв'язку з чим постановлені у справі судові рішення підлягають відповідній зміні.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 225, 227, 232 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), Вищий адміністративний суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області задовольнити частково.
Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005 та рішення господарського суду Закарпатської області від 19.11.2004 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ у Закарпатській області від 18.05.2004 N 483-23-1-22114655/4092, справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Змінити постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005 та рішення господарського суду Закарпатської області від 19.11.2004 в частині відмови в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ у Закарпатській області від 18.05.2004 N 485-23-1-22114655/4108 на суму штрафних санкцій 5119,75 грн. Позов в цій частині задовольнити частково. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ у Закарпатській області від 18.05.2004 N 485-23-1-22114655/4108 в частині визначення суми штрафних санкцій 5119,75 грн. сумою податкового зобов'язання Ужгородського державного лісогосподарського підприємства.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005 та рішення господарського суду Закарпатської області від 19.11.2004 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 18.05.2004 N 485-23-1-22114655/4108 в частині застосування до Ужгородського державного лісогосподарського підприємства штрафних санкцій у сумі 1862,50 грн. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ).