Про зобов'язання надати висновок для відшкодування податку на додану вартість

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04.03.2002

Верховний Суд України, розглянувши справу за позовом підприємства з іноземними інвестиціями "Сєрна" до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про зобов'язання надати висновок для відшкодування податку на додану вартість за касаційною скаргою підприємства з іноземними інвестиціями "Сєрна" на постанову Вищого господарського суду України від 13 листопада 2001 р. N 25/374 ( n0014600-01 ), ВСТАНОВИВ:

1 лютого 2001 р. підприємством з іноземними інвестиціями "Сєрна" пред'явлено в арбітражному суді позов до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про зобов'язання надати висновок для відшкодування податку на додану вартість.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що за наслідками господарської діяльності позивача у жовтні 2000 р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення і підлягає відшкодуванню за висновком податкових органів.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва позов не визнала, посилаючись на те, що відшкодування податку на додану вартість у частині, що підлягає зарахуванню на поточний рахунок платника податків, проводиться відповідно до Порядку проведення відшкодування сум податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 1999 р. ( 2215-99-п ).

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 27 лютого 2001 р. позов задоволено, зобов'язано державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва надати до відділення Державного казначейства у Печерському районі м. Києва висновок про відшкодування підприємству з іноземними інвестиціями "Сєрна" бюджетної заборгованості по податку на додану вартість. Своє рішення суд мотивував тим, що бюджетне відшкодування відповідно до пункту 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість ( 2215-99-п ) платнику податку здійснюється територіальними органами державного казначейства за висновками державних податкових адміністрацій.

Постановою арбітражного суду м. Києва від 26 червня 2001 р. вказане рішення залишено без змін за тими ж мотивами.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 листопада 2001 р. ( n0014600-01 ) постановлені по справі судові рішення скасовані і в позові відмовлено, виходячи з того, що Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) визначений порядок відшкодування коштів з бюджету, який не передбачає надання висновку податкових органів.

29 січня 2002 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою підприємства з іноземними інвестиціями "Сєрна" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 13 листопада 2001 р. ( n0014600-01 ). Скарга мотивується різним застосуванням Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону при вирішенні аналогічних справ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, судові рішення, які приймались по ній, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

Як зазначається в частині п'ятій підпункту 7.7.3 статті 7 названого Закону ( 168/97-ВР ), суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України прийшов до правильного висновку про те, що законом визначений порядок відшкодування бюджетної заборгованості, який не передбачає надання висновків про її наявність державними податковими інспекціями.

За таких обставин оскаржена постанова є законною та обгрунтованою, а касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111-17, 111-19, 111-20 ГПК ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями "Сєрна" залишити без задоволення.

Постанову Вищого господарського суду України від 13 листопада 2001 р. N 25/374 ( n0014600-01 ) залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.