Вирішуючи питання про кваліфікацію дій винної особи за ознакою заподіяння потерпілому значної шкоди, необхідно виходити з вартості викраденого на час вчинення злочину, його кількості і значущості для потерпілого, а також із матеріального становища останнього

СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

22.02.2001

(Витяг)

Вироком Мінського районного суду м. Києва від 23 березня 2001 р. Л. визнано винним у відкритому викраденні індивідуального майна, що завдало значної шкоди потерпілому, і засуджено за ч. 2 ст. 141 КК ( 2001-05 ) на один рік шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 46-1 КК виконання вироку відстрочено на один рік.

За висновком суду Л. 25 січня 2000 р. приблизно о 13-й годині 45 хвилин наздогнав на вулиці неповнолітнього К. і умисно з метою відкритого викрадення індивідуального майна примусив його віддати 63 коп. та годинник "Філіппс" вартістю 33 грн.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про зміну вироку суду та перекваліфікацію дій Л. з ч. 2 на ч. 1 ст. 141 КК ( 2001-05 ) із пом'якшенням покарання. Обговоривши наведені у протесті доводи, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила його з таких підстав.

Винність Л. у відкритому викраденні індивідуального майна громадян за встановлених судом обставин підтверджується показаннями самого засудженого, потерпілого К. та іншими дослідженими доказами. Разом з тим, правильно встановивши фактичні обставини справи, суд безпідставно кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 141 КК ( 2001-05 ).

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 27 постанови від 25 грудня 1992 р. N 12 ( v0012700-92 ) "Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності", вирішуючи питання про кваліфікацію дій винної особи за ознакою заподіяння потерпілому значної шкоди, суду належить виходити з вартості викраденого на час вчинення злочину, його кількості і значущості для потерпілого, а також із матеріального становища останнього.

Оскільки на момент вчинення Л. злочину вартість викраденого була вдвічі меншою, ніж розмір установленої законом мінімальної заробітної плати, суд необгрунтовано визнав, що потерпілому заподіяно значну шкоду. Виходячи з наведеного судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України перекваліфікувала дії Л. з ч. 2 на ч. 1 ст. 141 КК ( 2001-05 ).

Враховуючи конкретні обставини справи, а також дані про особу винного (Л. вперше притягнуто до кримінальної відповідальності, до вчинення злочину він позитивно характеризувався за місцем проживання і навчання, розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілому матеріальну шкоду), судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України призначила йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік із відстрочкою виконання вироку на підставі ст. 46-1 КК ( 2001-05 ) на один рік.

"Рішення Верховного Суду України", 2002 р.