Про визнання недійсним рішення

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

24.02.2004

(Витяг)

24 лютого 2004 року Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва на постанову Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2003 року ( v_478700-03 ) в справі за позовом приватного підприємства "Машпромсервіс" до Державної податкової адміністрації України, державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними рішень, ВСТАНОВИЛА таке.

У лютому 2003 року приватне підприємство "Машпромсервіс" звернулося до суду з позовом про визнання недійсними повідомлень-рішень державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва від 30 серпня 2002 року N 1181/23-2/30929402 та N 1178/23-2/30929402 про стягнення сум податкових зобов'язань (у тому числі штрафних санкцій) з податку на прибуток у розмірі 463 025 грн. і з податку на додану вартість у розмірі 308 643,25 грн. Також позивачем ставилося питання про визнання недійсним рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 7 лютого 2003 року N 940/6/25-0115, якою змінено суми штрафних санкцій, донараховані наведеними повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що здійснені ним господарські операції з придбання матеріальних цінностей, у розрахунках за які він застосував прості векселі, емітовані третьою особою, не є бартерними і включення до складу валового доходу і податкового зобов'язання з ПДВ вартості отриманого товару не є правомірним.

Під час розгляду справи позивач доповнив позов вимогами про визнання недійсними повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 19 лютого 2003 року N 1181/23-2/30929402/3 та N 1178/23-2/30929402/3 про стягнення сум податкових зобов'язань, прийнятих на підставі того ж акту перевірки, що й вищенаведені.

Відповідачі проти позову заперечували, стверджуючи, що господарські операції позивача мали ознаки бартерних, а векселі в них виступали як товар.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14 квітня 2003 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2003 року, позов задоволено частково. Визнані недійсними повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва від 19 лютого 2003 року N 1181/23-2/30929402/3 та N 1178/23-2/30929402/3, рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 7 лютого 2003 року N 940/6/25-0115 на тих підставах, що здійснені позивачем господарські операції не є бартерними, а індосамент векселя не перетворює його на товар.

У частині визнання недійсними повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва від 30 серпня 2002 року N 1181/23-2/30929402 та N 1178/23-2/30929402 провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України ( 1798-12 ), оскільки ці повідомлення вважаються відкликаними з 7 лютого 2003 року (дати прийняття ДПА України рішення про їх зміну).

Постановою Вищого господарського суду України від 7 листопада 2003 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2003 року залишено без змін.

29 січня 2004 року Верховним Судом України відкрито провадження у касаційній скарзі державної податкової інспекції в Шевченковському районі м. Києва, у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 7 листопада 2003 року і надіслання справи на новий розгляд до суду першої інстанції. На обгрунтування скарги зроблене посилання на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність оскаржуваної постанови положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

В оскаржуваній постанові Вищий господарський суд України вказав, що здійснені позивачем господарські операції із ЗАТ "Триалія" та ПП "АХМ" не є бартерними, емітовані ТОВ "Гамма" і ДП "Енергоімпекс" векселі були передані позивачем у рахунок забезпечення погашення заборгованості, тому податкові органи безпідставно визначили ТОВ "Машпромсервіс" податкові зобов'язання з податку на прибуток і податок на додану вартість і застосували фінансові санкції.

З такими висновками погодитися не можна. Вони зроблені без врахування норм матеріального права та обставин справи.

Як встановлено судом, на підставі акта про результати перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 21 квітня 2000 року по 1 липня 2002 року ДПІ в Шевченківському районі м. Києва прийняла повідомлення-рішення від 30 серпня 2002 року N 1181/23-2/30929402 та N 1178/23-2/30929402 про стягнення сум податкових зобов'язань (у тому числі штрафних санкцій) з податку на прибуток у розмірі 463 025 грн. і з податку на додану вартість у розмірі 308 523 грн. 25 коп. Позиція ДПІ в Шевченківському районі м. Києва обгрунтована тим, що позивачем у рахунок погашення зобов'язань за отриманий за договорами купівлі-продажу товар переданий ПП "АХМ" вексель номінальною вартістю 89 187 грн. 64 коп., емітований ТОВ "Гамма", і переданий ЗАТ "Триалія" вексель номінальною вартістю 1 160 250 грн., емітований ДП "Енергоімпекс". В акті зроблено висновок про те, що у разі передачі векселів у рахунок погашення зобов'язань за отриманий товар вексель виступає як товар, а не кошти платежу і тому відповідна операція є бартерною.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (далі - Закон про прибуток підприємств) товари - це матеріальні і нематеріальні активи, а також цінні папери і деривативи, які використовуються в будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно з пунктом 1.19 статті 1 цього Закону ( 334/94-ВР ) бартер (товарний обмін) - господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку і погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.31 статті 1 зазначеного Закону ( 334/94-ВР ) встановлено, що продаж товарів - будь-які операції, які здійснюються відповідно до договорів купівлі-продажу, міни, постачання та інших цивільно-правових договорів, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від (строків) її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до статті 3 Закону про прибуток підприємств ( 334/94-ВР ), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків і суму амортизаційних відрахувань.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 згаданого Закону ( 334/94-ВР ) передбачено, що валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) і операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) об'єктом оподаткування на додану вартість є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Таким чином, товарообмінні операції обкладаються податком на прибуток і податком на додану вартість.

За цих обставин вексель, переданий на погашення заборгованості за отримані матеріальні цінності, підпадає під ознаки товару в розумінні статті 1 Закону про прибуток підприємств.

Тому прийняті у справі рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

За нового розгляді справи суду слід врахувати наведене і вирішити суперечку з дотриманням вимог закону.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата УХВАЛИЛА:

касаційну скаргу державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва задовольнити;

постанову Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2003 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2003 року і рішення Господарського суду м. Києва від 14 квітня 2003 року скасувати;

справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.