Частиною 1 ст. 194 КК України передбачено кримінальну відповідальність за підробку лише такого документа, який видається державним або громадським підприємством, установою чи організацією і який надає права або звільняє від обов'язків. Митну декларацію не визнано документом, за підробку якого настає кримінальна відповідальність

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 02.06.2000

(Витяг)

Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 серпня 1999 р. Ч. засуджено за ч. 1 ст. 194 КК ( 2002-05 ) на один рік позбавлення волі. На підставі п. "ж" ст. 1 Закону від 16 липня 1999 р. "Про амністію" ( 1005-14 ) його від покарання звільнено. За ч. 2 ст. 194 КК Ч. виправдано.

За вироком суду Ч. визнано винним у тому, що він біля воріт вантажно-пасажирського відділу "Доманово" митного поста "Ратне" Волинської митниці придбав у не встановленої слідством особи чистий бланк митної декларації форми МД-7, власноручно вніс у нього неправдиві дані про ввезення ним на територію України легкового автомобіля "Фольксваген-Гольф" і віддав підроблену декларацію тій же особі, яка завірила її підробленою печаткою.

Цю декларацію Ч. пред'явив у ході митного оформлення автомобіля у Вадул-Сіретській митниці.

У касаційному порядку справа не розглядалася.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 14 січня 2000 р. ( n0013700-00 ) за протестом заступника Голови цього суду вирок щодо Ч. скасовано, а справу закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) за відсутністю в його діях складу злочину.

Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування цієї ухвали. Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який підтримав протест, перевіривши матеріали справи, Пленум Верховного Суду України визнав, що протест задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду наглядової інстанції про відсутність у діях Ч. складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК ( 2002-05 ), грунтується на матеріалах справи і вимогах закону.

Зазначеною нормою закону передбачено кримінальну відповідальність за підробку лише такого документа, який видається державними або громадськими підприємством, установою чи організацією і який надає права або звільняє від обов'язків.

Установлено, що митна декларація, яку Ч. пред'явив при перетинанні кордону, митницею йому не видавалася.

Як вбачається з матеріалів справи і вироку суду, Ч. при вивезенні до Румунії автомобіля, який він раніше ввіз в Україну і строк вивезення якого збіг, щоб уникнути відповідальності за це, придбав чистий бланк декларації і вніс у нього неправдиві дані, зменшивши строк перебування автомобіля в Україні. Тим самим він фактично зазначив тільки про свій намір вивезти автомобіль. Митні ж органи повинні були проконтролювати лише своєчасне виконання зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу, що і зробили, виявивши при цьому підробку.

Таким чином, пред'явивши на митному кордоні документ, який містив неправдиві дані, Ч. порушив лише митні правила, за що і мав нести відповідальність.

За таких обставин митну декларацію не можна визнати таким документом, за підробку якого, як стверджується в протесті, настає відповідальність за ст. 194 КК ( 2002-05 ).

Отже, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України обгрунтовано скасувала вирок щодо Ч., а справу закрила за відсутністю в його діях складу злочину.

Тому Пленум Верховного Суду України протест заступника Генерального прокурора України залишив без задоволення.

"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.